Для України, стратегічним завданням якої є глибока модернізація економіки та підвищення її конкурентоспроможності, проблема науково-технологічного розвитку надзвичайно актуальна і пріоритетна. Позитивні зрушення останніх років - подолання наслідків кризи, підвищення реальних доходів населення, вихід економіки на траєкторію зростання - значною мірою були отримані екстенсивним шляхом за рахунок використання сприятливих національних умов - наявних мінеральних ресурсів, індустріальної складової і трудового потенціалу. Можливості такого типу розвитку будуть зберігатися ще деякий час, але вони не створять переваг в економічному протистоянні з передовими країнами світу.
Входження України в коло розвинених країн і утвердження «національної ідеології конкурентоспроможності» в умовах глобалізації потребує якісно нового економічного розвитку. По суті цей вибір вже зроблено, в його основу покладено інноваційно-технологічний імператив - системна модернізація виробництва, відповідно до вимог науково-технологічного прогресу та постіндустріального розвитку [8, с. 143]. Винятковість проблеми «науково-технологічного розвитку» полягає також і в тому, що вона стала базовим принципом реалізації державної політики на «утвердження України як конкурентоспроможної високотехнологічної держави».
Пріоритетність проблемної ситуації щодо необхідності науково-технологічного розвитку економіки стає досить наочною, якщо оцінити можливі наслідки в разі не вживання адекватних заходів до її розв’язання. Можна стверджувати, що за таких умов українська економіка збереже майже всі застарілі атрибути свого функціонування - енергосировинний ухил виробництва, високу матеріало- та енергоємність, сировинний експорт і високотехнологічний імпорт, зростаючу залежність від кон’юнктури на зовнішньому ринку, повільні темпи розвитку з елементами стагнації.
Ще одна об’єктивна передумова, яка змушує розглядати науково-технологічний розвиток як пріоритетну проблему, полягає у надзвичайній суперечливості місця України за цим критерієм у ланцюжку світового технологічного розвитку. При досить високому освітянському рівні населення, розвиненому науковому секторі, наявності в окремих галузях досягнень світового рівня - ракетно-космічні та авіаційні технології, оптико-електронні та радіолокаційні системи, нанотехнології з виробництва нових матеріалів, технології зварювання та ін. - майже 95% виробництва промислової продукції в Україні здійснюється за технологіями ІІІ та IV технологічних укладів [11, с. 39-41].
Тобто індустріальна база української економіки, хоча і з деякою модернізацією, знаходиться на рівні другої половини минулого століття, тоді як передові країни світу опановують переваги постіндустріальної моделі розвитку. За таких умов навряд чи можна розраховувати на прискорення соціально-економічного розвитку, суттєве підвищення конкурентоспроможності і входження в коло високотехнологічних країн. Таким чином, проблема науково-технічного розвитку за всіма об’єктивними ознаками стає в ранг пріоритету державної економічної політики.
Економічна політика охоплює широке поле державного впливу на основні соціально-економічні процеси. Крім науково-технологічного розвитку ранг державних пріоритетів можуть отримати й інші соціально-економічні проблеми. Оскільки їх матеріальною основою є економічна сфера всі вони мають однакову значимість для економіки і суспільства, а шляхи їх розв’язання значною мірою взаємопов’язані і взаємообумовлені.
Нові макроекономічні показники рівень економічної свободи, рівень глобалізації та інші
В даному рефераті розглядається така тема, як нові макроекономічні
показники Загалом було обрано 9 різних індексів, усі з яких базуються на
новітніх даних (не більш ніж як 3-річної давності).
Завданням було проаналізувати існуючі мак ...
Підготовка зовнішньоторговельної угоди з імпорту медичного обладнання
Не
дивно, що ринок медпослуг у світі разом із супутніми ринками медобладнання та
фармпрепаратів є одним з наймісткіших, адже турбота про життя і здоров'я є
базовими для будь-якої країни. Від здоров'я населення країни залежить якість
р ...