Термін «пріоритет» почав з’являтися в науковій літературі і в нормативно-правовій лексиці реформаторського змісту, коли перед Україною постала необхідність розв’язання низки проблем державної ваги при обмежених економічних, політичних і соціальних можливостях молодої, незалежної країни. Але й досі «пріоритет» як термін і як змістовна конструкція економічного інструментарію не отримав достатнього методологічного обґрунтування: а ні в теоретичному, а ні практичному значенні.
Словник іншомовних слів пояснює походження терміна «пріоритет» від нім. Priorität і лат. prior - перший, надаючи йому два значення: - 1) першість у відкритті, винаході, висловленні ідеї; 2) переважне право, значення чогось [2, с. 589].
У традиційному розумінні термін «пріоритет» так і вживається, як ознака першості в чомусь, або як переважне значення чогось. Однак останнім часом, особливо в умовах розв’язання проблемних ситуацій трансформаційної економіки цей термін набуває більш широкого тлумачення, а саме:
як проблема, розв’язання якої має надзвичайне значення;
як спосіб, механізм, шлях або варіант, що дає унікальні можливості для розв’язання проблеми;
як сектор, галузь чи вид діяльності, який відіграє виняткову роль в соціально-економічному розвитку країни;
як форма організаційного устрою бізнес-структури, яка в даних умовах вважається незамінною;
як напрям науково-технічного розвитку, реалізація якого стає виключно необхідною.
Тобто смислове навантаження терміна «пріоритет», крім першочерговості, збагачується такими поняттями, як виняткове, надзвичайне, унікальне, виключне, незамінне, що підкреслює масштабність, глибину, ступінь значущості проблеми. З іншого боку, термін «пріоритет» може визначати і найбільш раціональний, доцільний шлях (метод, засіб) реалізації інтересів, а відповідно сценарій поведінки людини чи варіант державних заходів. У цьому сенсі він виконує управлінську функцію в системі економічних інструментів державного регулювання економікою.
Історія економічної думки насичена прикладами як заперечення, так і прихильного ставлення до ролі пріоритетів у системі господарювання. Прихильники концепції «невидимої руки» ринку, починаючи з А. Смітта, постійно заперечували доцільність встановлення будь-яких пріоритетів, що обмежували б вільне підприємництво.
Представники протилежного напряму, теоретичне обґрунтування якого здійснив Кейнс, навпаки, наполягали на необхідності державного втручання в економіку з метою виправлення її недоліків. Вони вважають, що надаючи економіці регулюючих імпульсів через встановлення пріоритетів, держава може більш оперативно впливати на характер економічних процесів, ніж це робить класичний ринок.
Суперечки точилися і щодо механізмів державного впливу на економіку. Кейнс вважав, що держава повинна впливати на схильність до споживання через систему податків, фіксування норми відсотка та іншими способами [3, с. 452]. Їх критики - монетаристи пріоритет надавали механізмам регулювання економіки через процеси грошового обігу [4, с. 42-43].
Подальший пошук механізмів регулювання економіки йшов через узгодження інтересів великого бізнесу і держави, з’ясування особливостей приватних стимулів і мотивів та їх можливості протистояти інфляційним тенденціям, забезпечуючи більш високий рівень виробництва, доходів і зайнятості. Діапазон цих пошуків коливався від повного відкидання регулюючої ролі держави - «чим менше держави тим краще», до поміркованого підходу до оцінки можливостей проведення чітко орієнтованої урядової політики з визначенням соціально-економічних і науково-технічних пріоритетів.
Інтегральна ефективність діяльності
Суспільство
ніколи не було байдужим до витрат на досягнення того або іншого успіху. В
основі прогреса лежить підвищення ефективності виробництва. Тут розуміється
економічна і соціальна результативність господарської діяльності. При
зн ...
Контроль розрахунків по оплаті праці та аналізу трудових ресурсів (на матеріалах Управління пенсійного фонду в Рокитнівському районі)
Ефективність функціонування та соціальний розвиток тих чи інших суб’єктів
господарювання забезпечується передусім формуванням належних індивідуальних і
колективних матеріальних стимулів, провідною формою реалізації яких є оплата
праці ...