Зарубіжний досвід державного регулювання зайнятості населення

Розширенню зайнятості держава сприяє за допомогою використання механізму податкових пільг, серед яких:

звільнення від оподаткування 25 % суми приросту витрат на підготовку кадрів;

пільги для новоутворених акціонерних товариств. Перший та другий рік роботи прибуток підприємства не оподатковується, третій - оподатковується 25% прибутку, четвертий - 50%, п’ятий - 75%,шостий і далі - 100%. [17,с.11]

У Великобританії особлива увага приділяється стимулюванню самозайнятості населення, стимулюванню розвитку малого і середнього бізнесу. При підтримці муніципальних властей безробітні можуть заснувати власний бізнес або у вигляді мікрофірм, або у вигляді підприємств третього сектору (підприємств кооперативного типу, створених особами місцевої общини за допомогою або фондів взаємодопомоги, або пожертвувань неурядових організацій). Система допомоги для створення підприємств у Великобританії передбачає виплату протягом року щотижневої допомоги в сумі 40 ф. ст. всім особам, які не мають роботи протягом 8 та більше тижнів. Для вступу в цю систему безробітний повинен інвестувати в новий бізнес 1000 ф. ст., які можуть бути одержані як кредит, при цьому малі підприємства мають право на отримання пільгових кредитів. Нерідко підприємства малого бізнесу стають супутніми підприємствами більш великої за масштабами фірми. [18,с.77]

Особливістю системи соціального захисту в США є так званий соціально-політичний консенсус, відповідно до якого, по-перше, індивід і родина практично повністю несуть відповідальність за власний добробут; по-друге, роль державного втручання має бути такою, щоб заохочувати сім’ю і індивіда до самодостатності і менше покладатись на державну підтримку. Найбільш стабільним серед американських програм розвитку ринку праці є фінансовий стан програм допомоги по безробіттю, в яких чітко визначено частки фінансування, які припадають на федеральний рівень і рівень штатів.

Суми, що спрямовуються підприємствами на професійну освіту молоді, повністю звільняються від оподаткування. На рівні штатів також спостерігається активне сприяння зайнятості молодих працівників через стимулювання підприємств, які приймають на роботу осіб, що пройшли на даних підприємствах професійну підготовку або стажування, через встановлення спеціальних податкових пільг - звільнення від частини податків до місцевого бюджету.

При міністерстві праці США створено 1200 державних центрів профорієнтації і профвідбору, через які щорічно проходить більше 1 млн. підлітків. Наслідком є зниження витрат на підготовку спеціалістів на 30-40%, а кожний долар ,що був вкладений у розробку тестів професійного відбору, створює ефект в одну тисячу доларів.[ 19с.24-28.]

У цілому у світовому досвіді господарювання стосовно зайнятості виділяють п’ять домінуючих моделей: американська(США), німецька або континентальна (Німеччина, Бельгія, Австрія, Нідерланди, Швейцарія, частково Франція), англосаксонська (Великобританія, Канада, Ірландія),шведська та японська.[17,с.14]

Отже, розвинутими країнами використовуються різні за своєю суттю та характером принципи і методи регулювання зайнятості. В наш час МОП є організацією, яка робить можливим співробітництво спеціалістів різних країн з обміну власним досвідом регулювання, зокрема результатом такої співпраці стало створення Мережі зайнятості молоді, що займається розв’язанням проблеми зайнятості молоді та розробляє рекомендації, що можуть бути впроваджені з урахуванням реалій сучасної соціально-економічної ситуації в Україні. Тому створення власної ефективної моделі регулювання зайнятості вимагає від України активізації міжнародної співпраці, головним напрямком якої має стати раціональна взаємодія з світовими організаціями на основі прямих зв’язків та міжнародних програм обміну досвідом і взаємного використання трудового потенціалу. Варто звернути увагу на те, що регулювання зайнятостi досягає найвищого ефекту в тих країнах, у яких, по-перше, полiтика зайнятостi є вмонтованою у загальноекономiчний механiзм функцiонування суспiльного господарства; по-друге, заходи державної полiтики зайнятостi зосередженi не лише на територiальному рiвнi реалiзацiї, а також ураховують галузевий рiвень, тобто здiйснюються не тiльки державною службою зайнятостi, а й передбачають активнiсть галузевих мiнiстерств, пiдприємств та органiзацiй рiзних форм власностi; по-третє, в загальний економiчний механiзм закладено основний важiль полiтики зайнятостi - стимулювання попиту, в тому числi попиту на робочу силу; по-четверте, до сфери полiтики зайнятостi включено найсуттєвiшi аспекти регулювання заробiтної плати, посилення трудової мотивацiї тощо. Iншими словами, державна активна полiтика зайнятостi не повинна обмежуватись проведенням заходiв щодо сприяння працевлаштуванню.

Подібні статті по економіці

Суспільні блага
Будь-яка істота, що живе на землі, будь то рослина чи тварина, повноцінно живе чи існує тільки при дотриманні нею чи навколишнім світом визначених умов. Ці умови створюють консенсус, що відчувається як задоволення, тому має місце говорити ...

Соціальний захист населення України стан, проблеми та шляхи вирішення
В умовах розбудови української державності та розвитоку ринкових відносин потребують гарантій соціального захисту усі прошарки населення України. Виникає зростання потреби в ефективному соціальному захисті викликане погіршенням добр ...