Головним нормативно-правовим актом, який регулює господарську діяльність будь-якого підприємства є Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року N 436-IV. Господарський кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання [5].
Згідно зі ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність [5].
Виробничо-господарська діяльність підприємства регулюється Конституцією України, Податковим кодексом України від 4 січня 2011р., Цивільним кодексом Україні від 16 січня 2003 р., Кодексом законів про працю України від 10 грудня 1971 р., Законом України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 р., Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 р., Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23 березня 1996 р., Законом України "Про ціни та ціноутворення" від 3 грудня 1990 р., Законом України "Про безпечність та якість харчових продуктів" від 23 грудня 1997 р. та іншими нормативно-правовими актами, а також програмами економічного та соціального розвитку.
Основним нормативно-правовим актом, що регулює відносини між виробниками та споживачами товарів (робіт, послуг) в умовах різних форм власності є Закон України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 р., у якому підкреслюється, що споживач має право на належну якість та безпеку продукції з наданням про неї повної інформації. Цим законом регулюються права споживача у разі придбання ним товару неналежної якості, дії у разі порушення прав споживача, а також відповідальність суб’єктів господарювання за порушення законодавства про захист прав споживачів [4].
Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 р. визначаються гарантії якості товару, терміни виявлення недоліків й пред’явлення вимог у зв’язку з недоліками проданого товару, позовна давність, що застосовується до вимог у зв’язку з недоліками проданого товару [1].
Для успішного управління підприємством необхідний відповідний інструмент менеджменту, а саме система менеджменту якості на основі міжнародних стандарті ISO 9001.
Після прийняття в Україні у 2009 р. Стандарту ДСТУ ISO 9001-2009 "Система управління якістю. Вимоги" на переробних підприємствах почалося формування системи менеджменту якості [98]. Стандарт ДСТУ ISO 9001:2009 є перекладом ISO 9001:2008 "Система управління якістю. Вимоги". Цей стандарт рекомендовано застосовувати для сертифікації систем управління якістю. Вимоги, зазначені в цьому стандарті, відповідають чинному законодавству України.
Стандарт ДСТУ ISO 9001:2009 забезпечує створення високоефективної системи управління якістю на підприємстві. Він пропонує системний підхід до управління виробничою діяльністю підприємства, який:
1. гарантує оптимізацію всіх бізнес-процесів;
2. допомагає прогнозувати їх результати;
. зміцнює їх взаємозв’язок та узгодженість.
Сертифікація за стандартом ДСТУ ISO 9001:2009 підтверджує той факт, що підприємство виконує роботи чи надає послуги найвищої якості, що повністю відповідають вимогам міжнародних стандартів для виробничих і бізнес-процесів. Така сертифікація систем менеджменту якості зміцнює конкурентоспроможність виробничої або бізнес-структури на українському й міжнародному ринку. Вона свідчить про надійність і високий професіоналізм підприємства, його стабільну роботу та успішний розвиток.
Таким чином, на підприємстві забезпечується кардинальне підвищення якості продукції та послуг, покращується загальна діяльність підприємства, зміцнюються партнерських зв’язків з контрагентами та довіра потенційних споживачів, відкривається доступ на міжнародний ринок.
Основним нормативно-правовим актом, який регулює відносини в переробній галузі, а саме у борошномельно-круп’яної сфері промисловості, є Закон України "Про зерно та ринок зерна України" від 4 липня 2002 р., який визначає політику щодо розвитку ринку зерна як пріоритетного сектора економіки агропромислового комплексу України та спрямований на створення правових, економічних та організаційних умов конкурентоспроможного виробництва [15].
Макроекономічна політика у відкритій економіці
Метою
роботи є вивчення дії макроекономічної політики у відкритій економіці.
Предметом
дослідження курсової роботи є підстава взаємодії основних макроекономічних
механізмів за умов відкритої економіки.
Актуальність
обраної теми ...
Процес формування, побудови та створення підприємства
В сучасному світі стрімкого розвитку ринкових відносин слово "підприємство" давно здобуло звичного змісту. Кожен охочий може стати підприємцем здійснивши декілька операцій на ринку, що принесли певний прибуток. Не важко просто володіти стат ...