Проведений аналіз дає змогу зробити висновок про те, що за сучасних умов спостерігаються дві протилежні тенденції. З одного боку, відбувається посилення монополізації ринку та підвищення рівня концентрації. Іншою є тенденція до загострення конкуренції, оскільки інформаційно-технологічна революція прискорила вдосконалення технічної бази виробництва. Отже, має місце суперечлива ситуація, коли на ринку водночас зміцнюють свої позиції протилежні форми взаємодії суб’єктів господарювання. Можна відзначити три головних наслідки дії цих тенденцій.
Перш за все, суттєвим чином змінюється економічна роль багатьох монополій. Якщо для кінця XIX - першої половини XX ст. традиційним було прагнення монополій обмежувати використання технічних нововведень з метою недопущення зниження цін, то нині великі господарські об’єднання стають легальними монополіями, використовуючи протягом певного періоду часу патентний захист. Крім того, впровадження досягнень НТП потребує великих витрат. Однак дрібні фірми не спроможні їх профінансувати. На відміну від них, великі корпорації можуть досягти переваг, чим ще більше посилюють своє панівне становище на ринку. Так, зокрема, у США на початку XXΙ ст. близько 90% усіх доходів створювалося у корпоративному секторі. Корпоративна форма власності стала домінуючою як найефективніша з погляду залучення інвестицій, використання новітніх методів управління та зростання продуктивності праці.
Нарешті, в останні роки важливого значення набула участь великих господарських утворень у глобальній конкуренції, спрямованій на домінування у світовому ринковому просторі. У багатьох країнах держава надає національним монополістам допомогу в освоєнні новітніх технологій, підготовці кадрів та забезпечує інші економічні переваги. Отже, можна зробити важливий висновок про те, що сучасний етап розвитку економіки відзначається незвичним синтезом конкуренції та монополії.
Раціональне співвідношення монополії та конкуренції у розвинених країнах забезпечується шляхом регулювання діяльності суб’єктів за трьома напрямами:
) умови діяльності на внутрішньому ринку;
) захист від зовнішньої конкуренції;
) стимулювання конкуренції всередині монопольної структури.
Таким чином, монополізм великого ринкового суб’єкта є закономірним результатом процесу нагромадження капіталу. Ринкову владу суб’єкт господарювання може використовувати як на користь, так і на шкоду суспільству. Отже, найбільш прийнятною є така модель сучасної економічної системи, за якої держава проводить виважену та гнучку конкурентну політику. Головним критерієм при цьому має бути сприяння належній і сумлінній конкуренції, що дає змогу підвищувати рівень добробуту всіх членів суспільства, а не усунення суб’єктів господарювання з ринку.
Ринкова інфраструктура
Проголошення
України незалежною державою відкрило реальні можливості переходу її до ринку.
Подолання деструктивного тоталітарно-адміністративного режиму,корінна
перебудова економічних процесів шляхом здійснення радикальних реформ,
спрямов ...
Інфляційні очікування
Перехід нашої економіки на ринкові відносини різко підвищив
значення грошей. Проблеми грошового господарства стають основними і в
практичних заходах по реконструкції народного господарства, і в теоретичних
дослідженнях. Тому, незважаючи на ...