При збільшенні або зменшенні кількості благ змінюється степінь задоволення потреб та відповідно цінність цих благ. Він вважав, що цінність однакових благ визначається вартістю найменш важливої одиниці або останньої у запасі. К. Менгер, формулюючи принцип граничної корисності, підкреслював, що його теорія присвячена розгляду відносин між благами і людьми, в якій важливу роль грає питання про те, яке місце серед загальної ієрархії займає дана річ. Цей принцип розроблявся для аналізу індивідуального споживання в натуральному господарстві. Але Менгер використовував його також для дослідження товарного виробництва, так як, з його слів, він в аналізі всіх економічних відносин притримувався чисто атомістичного підходу, який виявляє провідну роль суб’єктивних факторів. При рішенні проблеми вартості він трактував капіталістичне виробництво лише як сукупність індивідів, волі яких стикаються у бою за вигоду на громадській арені.
Усякі блага без оцінюючого їх суб’єкту не мають цінності. Різні види благ Менгером ранжируються в залежності від важливості потреб, що задовольняються. Функція корисності по Менгеру не непреривна, а дискретна. Він заперечує безкінечне ділення благ, тому він відкидає використання для економічного аналізу диференціальні обчислення.
Менгер ввів у науковий оборот ряд ідей, які потім отримали розвиток в працях інших вчених. Ним сформульовано положення про субституцію виробничих благ, а саме: один і той самий продукт може бути створений за допомогою різних комбінацій виробничих факторів. На цій основі пізніше виникла теорія виробничих функцій. Він виказав ідею компліментарності благ, які приймають участь у виробництві, тобто взаємозалежність їх цінності.
Якщо хоч якого не будь елементу виробництва не вистачає, знецінюються і всі інші виробничі блага. Це знецінення не має місця в тому випадку, коли блага, які виявились зайвими, можуть бути використані в іншій комплементарній зв’язці для виготовлення іншого продукту.
Менгер ввів в аналіз поняття ліквідності, яке він назвав „здібність до збуту”. Фактори ліквідності Менгер визнає дуже важливим, де не стільки прагнення до безпосереднього споживання, але й прагнення до ліквідності може слугувати спонукальними мотивом обміну. Менгер ввів у економічну науку такі поняття, як ціна попиту і ціна пропозиції.
Отже, Менгер був першим із представників австрійської школи, хто сформулював принцип спадної корисності. Відповідно до цього принципу, вартість (цінність) будь-якого блага визначається тією найменшою корисністю, яку має остання одиниця його запасу.
У наступному пункті розглянемо вчення наступного представника австрійської школи, учня Менгера - Фрідріх фон Візера про граничну корисність у таких його відомих працях: «Походження й основні закони господарської цінності», «Природна цінність» та «Закон влади».
економічний граничний корисність цінність
Система обліку, контролю і аналізу ефективності використання необоротних активів підприємства
Ринкові
умови господарювання вимагають від підприємства підвищення ефективності
виробництва, конкурентоздатності виробленої продукції та наданих послуг на
основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм
госп ...
Перспективи розвитку СВК Залузький Теплицького району Вінницької області на 2012-2015 роки
Процес становлення основ ринкової економіки в Україні відбувається
в умовах значної кризи та падіння рівнів виробництва всіх товарів, що викликає
необхідність структурних перетворень у економіці. Дані процеси є наслідком дії
як об'єкти ...