Процес становлення основ ринкової економіки в Україні відбувається в умовах значної кризи та падіння рівнів виробництва всіх товарів, що викликає необхідність структурних перетворень у економіці. Дані процеси є наслідком дії як об'єктивних, так і суб'єктивних факторів. Проте вихід з даного становища можливий лише за рахунок різкого підвищення ефективності виробництва на основі формування системи незалежних товаровиробників як в народному господарстві України в цілому, так і в сільському господарстві, зокрема.
На даному етапі реформування сільськогосподарських підприємств в товариство з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю, повне товариство, акціонерне товариство, сільськогосподарський виробничий кооператив, приватно-орендне, фермерське господарство та інші форми господарювання передбачає створення конкурентного середовища, ринкових відносин.
Планування - це цілеспрямована інтелектуальна діяльність людей, що має на меті визначення цілей, завдань функціонування певних систем (підприємство, регіон, держава). Планування дає змогу виявити проблеми, що існують на ринку і намітити необхідні заходи для їх подолання в майбутньому.
Найголовнішим на сьогодні є:
- створення передумов для довгострокового економічного зростання, зокрема, посилення інноваційного спрямування аграрної політики;
- визначення пріоритетів структурної перебудови, технологічного і технічного забезпечення;
вирішення питань земельних відносин;
структуризація власності та формування організаційно-правових структур АПК;
стимулювання кооперації та фінансово-промислової інтеграції;
стимулювання розвитку малого та середнього бізнесу;
розвиток інформаційної сфери як основи ефективності інноваційної
політики; здійснення адміністративної реформи та підготовка кадрів;
Розвиток сільського господарства, забезпечуючи зростання обсягів виробництва продукції, повинен супроводжуватися підвищенням доходності (прибутковості) галузей як необхідної умови відшкодування матеріальних і фінансових витрат та забезпечення необхідних нагромаджень для подальшого прискореного вдосконалення суспільного виробництва. Складний і багатоплановий характер поставлених завдань зумовлює зростання вимог до спеціалістів сільського господарства, особливо до керівників щодо раціональної організації та управління виробництвом. Від компетентності, підприємливості й організаторських здібностей керівника значно залежать результати господарської діяльності колективу.
Кожному керівнику і спеціалісту потрібно досконало знати об'єктивні закономірності розвитку свого господарства, володіти практичними навиками виявлення і реалізації внутрішніх резервів для успішного виконання виробничої та фінансової програм. Цього можна досягти, оволодівши основами проведення планування на майбутнє.
Обігові кошти підприємства
Сьогодні, коли економіка України перейшла на ринкові методи функціонування, кожне підприємство саме відповідає за себе. Знов створені і вже діючі підприємства самі вирішують яку продукцію випускати, за якими цінами реалізовувати.
Кожне підприємство, ...
Контролінг інвестиційних проектів
У складі механізму інвестиційного
менеджменту важлива роль надається системам і методам внутрішнього
інвестиційного контролю (контролінгу).
Внутрішній інвестиційний контроль являє
собою організований підприємством процес перевірки в ...