Процес становлення основ ринкової економіки в Україні відбувається в умовах значної кризи та падіння рівнів виробництва всіх товарів, що викликає необхідність структурних перетворень у економіці. Дані процеси є наслідком дії як об'єктивних, так і суб'єктивних факторів. Проте вихід з даного становища можливий лише за рахунок різкого підвищення ефективності виробництва на основі формування системи незалежних товаровиробників як в народному господарстві України в цілому, так і в сільському господарстві, зокрема.
На даному етапі реформування сільськогосподарських підприємств в товариство з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю, повне товариство, акціонерне товариство, сільськогосподарський виробничий кооператив, приватно-орендне, фермерське господарство та інші форми господарювання передбачає створення конкурентного середовища, ринкових відносин.
Планування - це цілеспрямована інтелектуальна діяльність людей, що має на меті визначення цілей, завдань функціонування певних систем (підприємство, регіон, держава). Планування дає змогу виявити проблеми, що існують на ринку і намітити необхідні заходи для їх подолання в майбутньому.
Найголовнішим на сьогодні є:
- створення передумов для довгострокового економічного зростання, зокрема, посилення інноваційного спрямування аграрної політики;
- визначення пріоритетів структурної перебудови, технологічного і технічного забезпечення;
вирішення питань земельних відносин;
структуризація власності та формування організаційно-правових структур АПК;
стимулювання кооперації та фінансово-промислової інтеграції;
стимулювання розвитку малого та середнього бізнесу;
розвиток інформаційної сфери як основи ефективності інноваційної
політики; здійснення адміністративної реформи та підготовка кадрів;
Розвиток сільського господарства, забезпечуючи зростання обсягів виробництва продукції, повинен супроводжуватися підвищенням доходності (прибутковості) галузей як необхідної умови відшкодування матеріальних і фінансових витрат та забезпечення необхідних нагромаджень для подальшого прискореного вдосконалення суспільного виробництва. Складний і багатоплановий характер поставлених завдань зумовлює зростання вимог до спеціалістів сільського господарства, особливо до керівників щодо раціональної організації та управління виробництвом. Від компетентності, підприємливості й організаторських здібностей керівника значно залежать результати господарської діяльності колективу.
Кожному керівнику і спеціалісту потрібно досконало знати об'єктивні закономірності розвитку свого господарства, володіти практичними навиками виявлення і реалізації внутрішніх резервів для успішного виконання виробничої та фінансової програм. Цього можна досягти, оволодівши основами проведення планування на майбутнє.
Проблема інвестування єкономіки України за рахунок внутрішніх резервів
Інвестиції є основою розвитку
підприємств, окремих галузей та економіки країни в цілому. Від уміння
інвестувати залежить розквіт чи занепад власного виробництва, можливості
вирішення соціальних й екологічних проблем, сучасний рівень і поте ...
Ринкове господарство країн європейської цивілізації в період монополістичної конкуренції (II пол. XIX ст. - поч. XX ст.)
Важко
переоцінити вплив ідеї на долі цілих народів та цивілізацій. Наукові праці
однієї людини або групи однодумців здатні за коротких період часу здійснити
революційні зміни в фундаментальних засадах світосприйняття не тільки окремих
...