Австрійська школа маржиналізму отримала назву "суб'єктивно-психологічної", оскільки в основу теоретичних досліджень її представників були покладені суб'єктивні фактори: індивідуальні оцінки корисності, зіставлення вигод і втрат, очікування тощо. Засновником нової школи став відомий австрійський вчений К. Менгер (1840-1921), один з першовідкривачів теорії граничної корисності, яка знайшла продовження у суб'єктивних теоріях витрат виробництва, капіталу та процента, започаткованих його учнями Ф. Візером (1851 - 1926) та Е. Бем-Баверком (1851 - 1919).
Теоретико-методологічні особливості австрійської школи:
. Послідовний та безкомпромісний суб'єктивізм та психологізм. Визначивши у якості основи економічної діяльності психологію суб'єкта господарювання, яка зумовлює його потреби, мотиви діяльності та економічну поведінку, представники австрійської школи побудували систему економічних категорій, засновану на суб'єктивній оцінці корисності благ як визначального чинника ціни товарів споживчого і виробничого призначення.
. Строгий методологічний індивідуалізм. Пояснюючи економічні явища як рівнодію індивідуальних переваг і рішень, представники австрійської школи виступали проти будь-якого агрегування. Вони були переконані, що складні суспільні явища можуть бути адекватно пояснені як логічні наслідки дій, суб'єктивного сприйняття і психологічних настанов окремих індивідів.
. Дедуктивний підхід, причинно-наслідковий аналіз та відмова від математичних міркувань і побудов. Ні Менгер, ні Візер, ні Бем-Баверк у жодній своїй праці ніколи не користувались справжніми алгебраїчними рівняннями або геометричною побудовою. Та більше, вони опирались використанню математики як знаряддю економічного аналізу з методологічних міркувань. Аналізуючи економіку як процес, що здійснюється у реальному світі, та пов'язуючи ціннісні судження індивідів з "періодом передбачливості", представники австрійської школи вказували на невизначеність, яка уможливлює паї учасників обміну, перешкоджаючи встановленню економічної рівної ваги і формалізації економічного аналізу.
Ще однією важливою ознакою економіки, на думку австрійських учених, є обмеженість матеріальних благ. Вони доводили тезу, що якби блага, предмети споживання були в необмеженій кількості і з їхньою допомогою можна було б цілком задовольнити всі наші потреби, то зникла б необхідність в економічній діяльності.
Австрійські економісти, аналізуючи властивості маржинального блага, на перший план висували корисність речі, підкреслюючи водночас, що не всі «корисності» здатні обмінюватися. Таку здатність мають тільки ті блага або корисності, якими суспільство володіє в обмеженій кількості і котрі завдяки цьому стають цінностями.
Таким чином можна назвати три найхарактерніші методологічні особливості австрійської школи:
по-перше, ідеалістичне відображення економічних процесів і явищ;
по-друге, використання в якості головного об’єкта дослідження, не суспільного виробництва, а індивідуального господарства;
по-третє, визнання примату споживання над виробництвом.
Отже, розглянувши, економічну сутність теорії граничної корисності та основні принципи австрійської школи граничної корисності, у наступному розділі ознайомимось з представником цієї школи та її засновником Карлом Менгером.
Ринкове господарство країн європейської цивілізації в період монополістичної конкуренції (II пол. XIX ст. - поч. XX ст.)
Важко
переоцінити вплив ідеї на долі цілих народів та цивілізацій. Наукові праці
однієї людини або групи однодумців здатні за коротких період часу здійснити
революційні зміни в фундаментальних засадах світосприйняття не тільки окремих
...
Обгрунтування основних показників виробничо-економічної діяльності підприємств
Одним з основних елементів ринкового господарства є підприємство. Під підприємством розуміється економічний суб'єкт, що займається виробничою діяльністю і має господарську самостійність. Підприємство об'єднує ресурси для виробництва економічних благ ...