Стратегія ефективної зайнятості населення в системі соціальної політики

Зазначені напрями не вичерпують усіх заходів впливу держави на ринок праці. Існує комплекс заходів непрямого регулювання - податкова, інвестиційна, грошово-кредитна, амортизаційна політика, які також певним чином впливають на ринок праці [14, 17].

Узагальнюючи зарубіжний досвід функціонування ринку праці та системи соціального захисту населення, потрібно зазначити, що для формування ринку праці та ефективного механізму соціального захисту населення в Україні доцільно здійснити такі заходи:

розробку і впровадження цільової комплексної програми соціального захисту населення;

розробку заходів щодо сприяння розвитку малого й середнього підприємництва, які обов'язково передбачатимуть економічні пільги;

забезпечення державної підтримки високої мобільності робочої сили;

створення економічних умов для вільного переливу капіталу в соціальну сферу;

запобігання перетворенню безробіття в довгострокове, застійне;

розширення системи соціального страхування в усіх сферах та галузях, що забезпечує нормальні умови для життєдіяльності людини;

надання фінансової допомоги підприємствам при працевлаштуванні окремих категорій громадян, які не конкурентоспроможні на ринку праці;

удосконалення існуючих та запровадження нових методів моніторингу економічної та соціальної безпеки, рівня життя на базі показників його якості, соціально-трудових відносин, соціально-економічного становища окремих міст та селищ, ділової активності підприємств регіону тощо;

приведення державного законодавства про працю у відповідність до міжнародних договорів і зобов'язань України, а також міжнародних правових актів про права людини, конвенцій і рекомендацій МОП, ратифікованих Україною;

створення інформаційно-довідкової системи управління ринком праці.

Висновки

Отже, на основі висвітленого можемо зробити наступні висновки.

Зайнятість - це надзвичайно важливе явище соціально-економічного життя суспільства, яке далеко не вичерпується проблемами безробіття, а включає також такі аспекти як раціональне використання праці; забезпечення гідного рівня життя працюючого населення; задоволення потреб народного господарства є робочий силі із врахуванням її кількості та якості: задоволення професійних потреб працівників, включаючи потреби у професійній освіта та підтриманні кваліфікації; соціальну підтримку у разі втрати роботи.

Соціально-економічна політика держави в галузі зайнятості повинна мати комплексний характер і спрямовуватися на досягнення поставлених перспективних цілей в цій сфері: забезпечення повної і раціональної зайнятості як необхідної передумови реалізації права громадян на працю та досягнення високого рівня життя населення.

Саморозвиток і пристосування ринку праці до сучасної економічної ситуації сформували в Україні досить суперечливі соціально-трудові відносини: тінізація доходів, галузева розбалансованість ринку праці, наявність значного прихованого безробіття. Регулювання ринку праці вимагає взаємопов'язаного вирішення проблем у сфері макроекономічної стабілізації, структурної перебудови фінансово-кредитної, бюджетної і податкової політики, соціального захисту населення.

Очевидно, чим більш оперативний і короткочасний характер носить та чи інша проблема зайнятості, тим вище імовірність використання прямого адміністративного впливу. Оскільки рішення питання про наявність надлишкової зайнятості у вітчизняній економіці є пріоритетним, саме заходу для її зниження повинні враховуватися при розробці концепції регулювання економічних відносин зайнятості. Ця концепція повинна включати:

макроекономічне регулювання, що створює загальне середовище, що сприяє ефективної зайнятості (інвестиційна, структурна політика, роздержавлення і приватизація, створення сприятливих умов для дрібного бізнесу) і поліпшенню якісних характеристик людського капіталу;

державну політику зайнятості, що впливає на форми, структуру, рівень зайнятості і безробіття адміністративними, правовими, фінансово-кредитними методами;

регулювання зайнятості на підприємствах за рахунок активізації дій кадрових служб підприємств у напрямок створення внутрішніх ринків праці, їхнього співробітництва з регіональними центрами зайнятості;

регулювання відносин зайнятості за допомогою громадських організацій суб'єктів цих відносин.

Головними стратегічними цілями регулювання зайнятості повинні бути підвищення економічної і соціальної ефективності зайнятості за рахунок зміни її структури, форм, створення умов для розвитку людського капіталу країни, удосконалювання економічних відносин зайнятості. Для цього необхідно знижувати рівень надлишкової зайнятості на підприємствах, гнучко перерозподіляти працівників, що вивільняються, в інші галузі і види зайнятості. Ефективному проведенню подібних заходів буде сприяти активна взаємодія працівників відділів кадрів підприємств і регіональних центрів зайнятості населення.

Подібні статті по економіці

Роздержавлення та приватизація
Державне управління процесами приватизації Одним з елементів економічної політики і однією з найваж­ливіших функцій держави у період переходу до ринку є зміна еко­номічної структури - створення структури змішаної економіки. Структура змішан ...

Стратегія економічної безпеки України
Вважаючи об´єктом стратегії соціально-економічну систему в цілому, а суб´єктом - державу як виразника інтересів суспільства, фундаментальним критерієм ефективності державної стратегії можна визнати національну безпеку, яка с ...