Невидима неповна зайнятість найчастіше трактується як "аналітична концепція", її основними ознаками вважаються низький дохід громадян, неповне використання кваліфікаційного потенціалу, низька продуктивність праці [17, 8].
Виходячи з причин зайнятості у режимі неповного робочого часу виокремлюють вимушену та добровільну неповну зайнятість. Вимушена неповна зайнятість спричинена економічними мотивами: скороченням обсягів виробництва, реконструкцією підприємства, циклічним характером розвитку ринкової економіки, а також неможливістю знайти роботу на повний робочий день.
Вимушена неповна зайнятість із зменшенням заробітної плати у зв'язку зі зниженням ділової активності підприємства МОП визначає як скорочений робочий час або часткове безробіття. А робочий тиждень, якщо його тривалість значно менша за нормальну і за цим режимом працюють на постійній і добровільній основі, вважається неповним робочим тижнем.
Загальний підхід до визначення вимушеної неповної зайнятості та часткового безробіття ґрунтується на положеннях 44-ї, 166-ї та 168-ї конвенцій МОП. Зокрема, у 166-й зазначено: якщо вважається, що тимчасове скорочення нормальної тривалості робочого часу не може запобігти звільненням у зв'язку з тимчасовими економічними труднощами або звести їх кількість до мінімуму, то необхідно розглянути можливість часткової компенсації втрат у заробітній платі за невідпрацьовані нормальні години робочого часу, що фінансуються згідно з національним законодавством та практикою.
В Україні вимушена неповна зайнятість не регламентована законом, що призводить до порушення міжнародних норм. Так, згідно із Законом України "Про зайнятість населення" працюючі в умовах повного і неповного робочого часу належать до однієї категорії зайнятого населення.
Неповна зайнятість може мати й добровільний характер, зумовлений соціальними причинами. Це, як правило, стосується молоді, яка поєднує навчання з працею; матерів, які поєднують виховання дітей з працею; осіб, які за станом здоров'я не мають можливості працювати повний робочий день.
Необхідно розрізняти неповну зайнятість та безробіття. Річ у тім, що в розвинених країнах до категорії безробітних зараховують тільки осіб, які зареєстровані в державних службах зайнятості і які шукають роботу на певну кількість годин у тиждень. У Франції це особи, які не мають роботи і ладні приступити до неї негайно, або шукають роботу навіть на ЗО годин у тиждень. У Голландії - це особи віком до 65 років, які не мають робочого місця та шукають роботу на 25 годин у тиждень.
Крім того, у західних країнах вважається за необхідне запобігти спробам зарахувати до безробітних усіх непрацюючих, за винятком непрацюючої молоді. Робиться це як захід захисту від спекулювання правами безробітних. У Франції, наприклад, щоб зареєструватися безробітним, потрібно не менше одного року трудового стажу та трьох місяців виплати страхових внесків.
У Польщі людина має право на допомогу по безробіттю, якщо вона може та згодна працювати, але не має роботи чи власної справи, не отримує пенсії, а також має не більше ніж 1 га землі, не отримувала пропозицій щодо підходящої роботи, навчання, участі у громадських роботах та впродовж останніх 12 місяців пропрацювала не менше 180 днів [17, 9].
В Україні згідно із Законом "Про зайнятість населення" безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до роботи.
Приватизація зміст, цілі, шляхи
Під
час переходу до ринкової економіки в Україні, як і в інших постсоціалістичних
країнах, здійснення реформ зіткнулося з рядом об’єктивних труднощів,
першочерговою серед яких, безумовно, можна назвати проблему власності.
...
Стратегія економічної безпеки України
Вважаючи об´єктом стратегії соціально-економічну систему в цілому, а суб´єктом - державу як
виразника інтересів суспільства, фундаментальним критерієм ефективності
державної стратегії можна визнати національну безпеку, яка с ...