В умовах перехідної економіки в Україні досить поширена нерегламентована форма зайнятості, яка функціонує як первинна і вторинна зайнятість громадян. Нерегламентована зайнятість - це діяльність працездатного населення працездатного віку, яка виключена зі сфери соціально-трудових норм та відносин і не враховується державною статистикою.
Нові тенденції в розвитку економіки зайшли в суперечність із жорсткою регламентацією умов праці на підприємствах з традиційними режимами зайнятості, викликали до життя нові форми організації праці, нестандартні форми функціонування ринку трудових ресурсів - гнучкий ринок праці. Цей процес почався в західних країнах і вже дійшов до України. Гнучкий ринок праці - це сучасна форма функціонування ринку трудових ресурсів, під якою слід розуміти комплекс заходів соціально-економічного, виробничого та юридичного характеру для швидкого пристосування діяльності підприємств до умов господарювання, що постійно змінюються. Гнучкість виявляється в широкому використанні нестандартних форм зайнятості, тобто у гнучкому використанні робочого часу, збільшенні кількості працівників з неповним робочим днем, а також тимчасових працівників, у розширенні та роздробленні робочих функцій, змінності робочих місць тощо.
Перш ніж приступити до детального висвітлення поняття нестандартної зайнятості, необхідно визначити поняття стандартної зайнятості. Стандартна зайнятість - це:
• робота в одного роботодавця;
• повний робочий день, тиждень, місяць, рік;
• законодавчий захист працюючих;
• безстроковий контракт з роботодавцем;
• робота у виробничому приміщенні з засобами праці підприємця.
До нестандартної зайнятості належать всі види, організаційні форми та режими робіт, які виходять за межі поняття стандартної зайнятості. Тобто нестандартна зайнятість - це форми працевикористання робочої сили, які засновані на застосуванні гнучких організаційно-правових умов зайнятості працівників [1]. До нестандартної зайнятості належать: зайнятість, пов'язана з гнучкими режимами робочого часу; зайнятість, пов'язана із соціальним статусом працівників; самостійно зайняті працівники; зайнятість на роботах з нестандартними робочими місцями та організацією праці; надомна праця, "працівники за викликом", зайнятість за нестандартними організаційними формами: тимчасові, сезонні працівники.
Нестандартна зайнятість - це складний комплекс працевикористання, у якому відсутня хоча б одна з обов'язкових рис, що характеризують поняття "стандартна зайнятість": 1) робота в одного роботодавця; 2) робота у виробничому приміщенні із засобами праці, що належать роботодавцю; 3) стандартне робоче навантаження впродовж дня, тижня, місяця, року; 4) безстроковий трудовий контракт з підприємцем; 5) захист з боку державного трудового законодавства та положень трудових договорів.
Деякі економісти вважають, що повна зайнятість має забезпечувати нормальний дохід і відповідати кваліфікації працівника, а запропоноване місце роботи не повинно бути дуже віддаленим від місця проживання.
Таке розуміння повної зайнятості відрізняється від гарантовано-примусової зайнятості радянського типу, яка виходила не тільки з права громадян на працю, а й одночасно з їх обов'язку працювати, що призводило до надлишкового попиту на робочу силу та над зайнятості [17, 6].
Продуктивна (ефективна) зайнятість досягається тоді, коли робоча сила розподіляється між різними галузями народного господарства та його мікроодиницями так, що дозволяє отримати якомога вищий національний дохід. Продуктивна зайнятість несумісна із збитковістю робочої сили, виробництвом товарів, які не користуються попитом. Тому забезпечення продуктивної зайнятості є одним з основних розділів колективних договорів, які укладаються між підприємцями та організаціями найманих працівників.
Пріоритетною метою політики держави є сприяння повній зайнятості, а пріоритетною метою політики фірми - забезпечення продуктивної зайнятості. Такий підхід відповідає Конвенції Міжнародної організації праці (МОП) № 168 від 21 червня 1988 року "Про сприяння зайнятості і захист від безробіття", в якій, зокрема, йдеться про необхідність розробки пріоритетної політики на ринку праці, яка сприятиме досягненню всілякими засобами повної, продуктивної та вільно обраної праці [17, 7].
Умови забезпечення продуктивної зайнятості передбачаються й Законом України "Про колективні договори та угоди".
Важливим показником стану зайнятості, який використовується в міжнародній статистиці праці, є поняття неповної зайнятості або недозайнятості.
Неповна зайнятість - це зайнятість певної особи протягом неповного робочого часу або з неповною оплатою праці, або з неповною ефективністю. Виокремлюють видиму та невидиму неповну зайнятість. Видимо недозайнятими вважаються працівники, які добровільно працюють менше нормативного робочого часу, шукають додаткову роботу й здатні її виконувати. Видима неповна зайнятість вимірюється або в одиницях робочого часу, або кількістю працівників, які підпадають під категорію недозайнятих. Це переважно статистичне поняття.
Ритмічність та сезонність виробництва
Найважливіше завдання будь-якого підприємства - рентабельна і
стабільна робота. Одним з головних завдань є створення системи якісного
постачання підприємств для забезпечення ритмічної та ефективної роботи. Тільки
сучасна система постач ...
Исследование украинского рынка сельскохозяйственной и пищевой продукции
Послідовна інтеграція України в Європейську
економічну Спільноту відкриває великі можливості для просування української
продукції на ринки Європи.
Важливою умовою для зміцнення
економічних зв’язків між Україною та Співтовариством є ...