Економічні функції держави

Одним із надзвичайно важливих завдань, що стоїть перед урядом, є зменшення нерівності доходів окремих груп населення. Це завдання знаходить відображення у багатьох політичних заходах і програмах. Зокрема, трансфертні платежі забезпечують допомогу бідним, інвалідам, безробітним тощо. Згідно з програмами соціального забезпечення фінансова допомога надасться хеорим пенсіонерам і людям похилого віку. Ці програми здійснюють передачу доходів держави тим сім'ям і особам, які мають мізерний доход або зовсім його не мають.

Уряд міняє також розподіл доходів шляхом ринкового втручання, тобто за допомогою регулювання ринкових цін. Гарантовані ціни фермерам і законодавство про мінімальні ставки заробітної плати — наочні приклади того, як уряд фіксує ціни з метою підвищення доходів певних груп населення.

У багатьох країнах має місце прогресивне оподаткування, внаслідок чого податки на особисті доходи застосовуються для вилучення більшої частки доходів у багатих, ніж у бідних. Щоправда, податкова система має досить поміркований вплив на розподіл доходів.

Однак уряд бере участь не лише у перерозподілі доходів, але й у перерозподілі ресурсів. Необхідність такого перерозподілу зумовлена тим, що конкурентна ринкова система часто спонукає виготовляти продукцію, що не відповідає суспільним потребам. Не в змозі вона, приміром, виділяти які б то не було ресурси на виробництво деяких товарів і послуг, випуск яких економічно виправданий.

Незважаючи на те, що загалом конкурентна ринкова система забезпечує ефективний розподіл ресурсів, вона має і певні вади. Річ у тім, що висновок про ефективний розподіл грунтується на припущенні, нібито всі вигоди і витрати, пов'язані з виробництвом і споживанням кожного продукту, знаходять повне відображення у графіках ринкового попиту і пропозиції. Інакше кажучи, припускається, що не існує переливів, або побічних ефектів, пов'язаних з виробництвом або споживанням будь-якого товару чи послуги.

Перелив виникає, коли деякі вигоди або витрати, пов'язані з виробництвом чи споживанням товару, переміщуються до тих, хто не є безпосередніми покупцями або продавцями. Переливи називаються також побічними ефектами, оскільки вони являють собою вигоди і витрати, що припадають на частку індивіда або групи. які не є учасниками ринкової операції.

Витрати переливу виникають тоді. коли виробництво або споживання товару породжує некомпенсовані витрати у будь-якої третьої сторони. Найочевидніші витрати переливу пов'язані із забрудненням навколишнього середовища. Слід визнати, що забруднення — це витрати, пов'язані із здійсненням цінної виробничої діяльності. Однак ці витрати мають одну відмінність; їхній тягар лягає на плечі людей, які не давали на це згоди. Тобто забрудненням називаються витрати, нав'язані іншим без їхньої згоди.

Суттю проблеми забруднення є те, що економісти називають зовнішніми, або побічними, ефектами. Це — ті наслідки дій, які не беруться до уваги людьми, що їх здійснюють, і тому не впливають на їхні рішення.

Забруднення може мати найрізноманітніші прояви: сажа на підвіконні, яку викидають димові труби найближчих фабрик; нафта, що забруднює пляжі; шум літаків поблизу аеропортів тощо. Вплив витрат переливу, або побічних витрат, на розподіл ресурсів, зображений на мал. 1. Коли виникають витрати переливу, тобто коли виробники перекладають частину своїх витрат на плечі населення, витрати виробництва знижуються. Іншими словами, крива пропозиції не включає всіх витрат, які тісно пов'язані з виробництвом товару.

Таким чином, крива пропозиції виробника Пр занижує загальний обсяг витрат виробництва, а тому розміщена правіше за криву пропозиції, яка включала б усі витрати Пр1. Забруднюючи навколишнє середовище, тобто створюючи витрати переливу, підприємство несе менші витрати виробництва і його пропозиція відповідає кривій Пр. У результаті, як видно на мал. 1, рівноважний обсяг продукту Обр більший за його оптимальний обсяг Обо. Тобто ресурси надходять у надмірній кількості у виробництво саме цього товару.

Для врегулювання проблеми непропорційного розподілу ресурсів, пов'язаної з витратами переливу, а також для трансформації витрат переливу у внутрішні витрати виробництва уряд має вжити відповідні заходи, які проявляються у законодавчих актах і особливих податках.

Держава покликана прийняти такі закони, які б заборонили або обмежили забруднення. Подібне законодавство

змушує потенційних забруднювачів нести видатки, пов'язані :і надійним знищенням промислових відходів. Наприклад, фірма повинна придбати і встановити устаткування для очищення води, забрудненої під час виробничого процесу. Такі законодавчі акти змушують потенційних порушників — під загрозою судового переслідування — брати на себе всі витрати, пов'язані з виробництвом. Тобто законодавство здатне змістити криву пропозиції Пр в положення Пр1 на мал. 1 і тим самим зрівняти рівноважний і оптимальний обсяги виробництва.

Подібні статті по економіці

Роль держави у забезпеченні зайнятості та регулювання відтворення робочої сили
Сьогодні питання ринку праці є однією з найактуальніших тем для дослідження. Це зумовлено тим, що в сучасних умовах розвитку економіки особливої актуальності набувають проблеми ефективної зайнятості населення, створення ринку робочої ...

Роль зайнятості у забезпеченні економічного зростання
Забезпечення життєдіяльності суспільства і розвитку особистості як функції зайнятості здійснюється на ринку праці через фази відтворення трудових ресурсів: формування, розподіл, перерозподіл та використання. У свою чергу, тільки через ...