Мінімальними були і зміни в конфігурації державного сектора. За весь період приватизований лише 1 стратегічний об’єкт (реприватизація металургійного комбінату «Криворіжсталь»). В основному із складу державного сектора вилучалися залишки об’єктів від малої і масової приватизації, об’єкти незавершеного будівництва та недопродані невеликі пакети акцій.
З формальної точки зору, на сьогодні процес роздержавлення української економіки досяг максимально високого рівня. За розрахунками Міністерства економіки України, у 2008 р. у кількості підприємств державний сектор займав незначну частку - 1,0%, інтегральний показник питомої ваги в економіці знизився до 9,0%. І це дає підстави окремим політичним силам стверджувати про завершення приватизації в Україні.
Проте іншу картину ми одержимо, якщо оцінимо питому вагу державного сектора в загальних активах і зайнятості населення і врахуємо, що він в Україні доповнюється масштабним сектором комунальної власності.
Наведемо декілька основних аргументів, які свідчать про великий вплив державного сектора і системи державної власності на розвиток української економіки.
Збільшений вплив державного сектора на розвиток української економіки обумовлений і характером зосереджених тут об’єктів. "Мертві" зони, які обійшов приватизаційний процес, складають важливі для розвитку економіки і суспільства сектори:
військова промисловість,
паливно-енергетичний комплекс,
природні монополії (житлово-комунальний комплекс, залізниця, пошта, телекомунікації),
наука,
соціальна сфера.
До вище названих аргументів слід додати існування широких економічних функцій держави, які доповнюють її функції власника. Держава в Україні виконує стосовно економіки ще дві масштабні функції - донора і патрона. Причому в основному ці функції реалізуються у державному секторі.
У 2008 р., коли ще українська економіка не відчувала наслідків глобальної кризи, державні витрати до ВВП досягали 31,9%, тобто рівня, який аналітиками оцінюється як високий. Причому структура державних витрат була явно деформована у бік економіки:
- загальнодержавні функції 10,7%
- оборона 4,1%
громадський порядок, безпека та судова влада 8,1%
соціальний захист та соціальне забезпечення 21,3%
економічна діяльність 17,8%
житлово-комунальне господарство 2,6%
охорона здоров’я 11,7%
освіта 19,5%
інші 4,2%.
Підсумовуючи, можна сказати, що формування державного сектору відбувалося в три етапи, кожен з яких, має свої особливості, переваги та недоліки.
Статистичне вивчення собівартості технічних культур
Собівартість продукції сільськогосподарського господарства складається з
витрат, пов’язаних з використанням у процесі виробництва землі,
сільськогосподарських машин, обладнання та інших основних фондів, трудових і
матеріальних ресурсів ...
Світова фінансово-економічна криза 2008-2010 рр. та її наслідки для України
Світова фінансово-економічна криза 2008-2010 рр. в науковому світі
вважається чи не найбільшим потрясінням із часів економічної депресії 1930-х
років. Криза висвітлила реальні проблеми економік багатьох країн світу, в тому
числі і Укра ...