Собівартість продукції сільськогосподарського господарства складається з витрат, пов’язаних з використанням у процесі виробництва землі, сільськогосподарських машин, обладнання та інших основних фондів, трудових і матеріальних ресурсів.
Метою обчислення собівартості продукції рослинництва є своєчасне, повне і достовірне відображення фактичних витрат на її виробництво, а також контроль за використанням виробничих ресурсів.
Витрати на виробництво продукції рослинництва неоднорідні і розподіляються за економічним значенням і характером участі у виробничому процесі, за якісним складом, за способом включення в собівартість. Правильний розподіл виробничих витрат має істотне значення в плануванні та обчисленні собівартості продукції.
Виробничі витрати за економічним значенням у створенні продукції поділяються на:
· основні витрати;
· витрати пов’язані з організацією та управлінням виробництвом.
Основні витрати безпосередньо пов’язані з технологічним процесом, без них виробництво неможливе. Витрати на організацію і управління виробництвом визначають по окремих виробничих підрозділах і по підприємству в цілому. Це бригадно-цехові і загальногосподарські витрати.
До загальногосподарських витрат належать витрати, пов’язані з управлінням підприємствами і організацією виробництва в цілому: оплата праці працівників апарату управління; на службові роз’їзди; утримання легкового транспорту; конторські, друкарські, телефонні витрати, амортизація; витрати на утримання і ремонт будівель, на підготовку кадрів, охорону підприємства.
Для виробництва сільськогосподарської продукції потрібні затрати живої і уречевленої праці в основних та оборотних засобах. Загальні затрати праці становлять на виробництво продукції витрати виробництва. Вони включають вартість витрачених засобів виробництва, нову вартість, яка створена необхідною працею і нову вартість, створену додатковою працею.
Вартість витрачених засобів виробництва і новостворена вартість становлять собівартість продукції. Отже, собівартість як економічна категорія виражає витрати у грошовому виразі на спожиті засоби виробництва і заробітну плату з відрахуваннями на соціальне забезпечення з розрахунку на одиницю продукції[22].
Собівартість - один з найважливіших економічних показників ефективності виробництва, в якому відображаються основні сторони діяльності сільськогосподарських підприємств. Собівартість обчислюють для правильного встановлення рівня цін на продукцію, організації виробничо-фінансової діяльності на принципах господарського розрахунку, раціонального розміщення виробництва продукції і обґрунтованої спеціалізації сільськогосподарських підприємств, а також для визначення фінансових результатів підприємств і рівня їх доходності[15].
Показник собівартості дає можливість глибоко аналізувати економічний стан підприємства і виявляти резерви підвищення ефективності виробництва. За інших однакових умов підприємство тим більше одержуватиме прибутку на одиницю продукції, чим нижча її собівартість і навпаки. Із зниженням собівартості зростає цінова конкурентоспроможність продукції, а отже змінюються позиції підприємства на товарному ринку.
Важливо зазначити і те, що прибутковість підприємства знаходиться в оберненій залежності від собівартості. З її зниженням зростає окупність витрат прибутком і створюються сприятливі умови для прискорення темпів розширеного відтворення та підвищення матеріальної зацікавленості працівників. Показник собівартості є важливим інструментом для розробки рекомендацій з удосконалення розміщення сільськогосподарського виробництва за природними зонами і мікрозонами України, а також для визначення перспектив розвитку підприємств щодо вибору ними найбільш ефективних галузей. Усе це підвищує вимоги до статистичного аналізу, завданням якого є оцінка тенденцій зміни собівартості продукції окремих галузей, виявлення причин, особливо внутрішніх, що зумовлюють її підвищення, розробка заходів, реалізація яких забезпечила б оптимізацію рівня собівартості[12].
Виробничу собівартість сільського господарства визначають з усіх видів продукції та робіт, які входять у валову продукціє. Собівартість реалізованої продукції розраховують по реалізаційній товарній продукції. Відомості про собівартість продукції рослинництва дістають один раз у рік. Питомі витрати на виробництво одиниці продукції залежить від розміру виробничих витрат та змін показників продуктивності (урожайність, продуктивність корів, приріст тварин, тощо). Продуктивність в свою чергу залежить від зовнішніх та внутрішніх факторів. До зовнішніх факторів у рослинництві відносять кліматичні умови конкретного року , виведення та розповсюдження нових сортів рослин, розробка нових технологічних засобів і систем машин для обробки землі, поява нових добрив, отрутохімікатів. До внутрішніх відносять правильну сівозміну, своєчасну обробку посівів та внесення добрив, оновлення парку машини та механізмів, правильне використання їх[10].
Розраховують також витрати на 1 га посівних плащ. Показники собівартості продукції сільського господарства порівнюються лише в межах природно-кліматичних зон та районів.
При обґрунтуванні шляхів зниження собівартості сільськогосподарської продукції необхідно пам’ятати, що з підвищенням урожайності культур і продуктивності тварин знижується собівартість. Отже, фактори, що зумовлюють таке підвищення, можна розглядати як фактори зниження собівартості сільськогосподарської продукції. Серед них особливе значення мають наступні:
- впровадження прогресивних систем землеробства, науковообгрунтованих сівозмін і передових технологій виробництва
- послідовна інтенсифікація виробництва шляхом раціональної хімізації і докорінного поліпшення землі
впровадження у виробництво кращих сортів сільськогосподарських культур і порід тварин, дотримання всіх вимог агротехніки і передових способів утримання тварин
зміцнення кормової бази тваринництва, дотримання зоотехнічних вимог при складанні раціонів щодо збалансованості протеїном, мінеральними речовинами, іншими поживними компонентами
удосконалення галузевої структури підприємств з орієнтацією на вимоги ринку, досягнення при цьому раціональної концентрації виробництва, що забезпечує краще використання ресурсів, більш швидке запровадження досягнень науки і техніки, передової практики.
Важливим фактором зниження собівартості продукції є підвищення продуктивності праці на основі комплексної механізації, автоматизації виробництва та раціональної побудови організації структури приватних підприємств, впровадження в них досконалого внутрішньогосподарського економічного механізму та ефективних орендних відносин[16].
Необхідно також забезпечити ефективне використання машинно-тракторного парку, транспортних засобів, живої тяглової сили. Це дасть змогу скоротити в них потребу до раціонального рівня, зменшити витрати на автоматизацію та ремонти, а через це здешевити виробництво продукції.
Значні резерви зниження собівартості продукції криються в суровому дотриманні режиму економії при використанні матеріально-грошових засобів у процесі виробництва сільськогосподарської продукції. Практика переконує, що на підприємствах, де здійснюється контроль економного використання оборотних засобів, де не допускаються втрати врожаю при збиранні і транспортуванні, збереженні насіння, посвдкового матеріалу, кормів, значно менше витрачається коштів на одиницю продукції.
Істотного зниження собівартості продукції можна досягти завдяки вдосконаленню системи управління виробництвом та впровадження наукової організації праці. Ці заходи забезпечують зменшення накладних витрат, а , отже, зниження собівартості продукції. Важливу роль тут відіграють і такі соціально-економічні фактори, як підвищення кваліфікації кадрів, матеріальна зацікавленість працівників у результатах своєї праці, широке використання стимулів[4].
Розглянуті фактори зниження собівартості продукції окреслюють лише загальні напрямки скорочення витрат на виробництво продукції. У кожному підприємстві необхідно передбачити конкретні заходи щодо здійснення режиму економії і бережливості, підвищення урожайності культур і продуктивності тварин, враховуючи місцеві природно-екномічні умови.
Теоретичні підходи щодо регіонального розвитку сфери туризму як складової економіки регіону
Актуальність
теми. Розвиток рекреаційно-туристичної сфери для багатьох країн є на сьогодні
однією з головних задач. Україна, яка розташована в центрі Європи на перехресті
транспортних шляхів, і яка має для поступального розвитку своєї ...
Перспективи розвитку місцевого самоврядування
місцевий самоврядування реформа регіон
Взаємовідносини
центру та регіонів завжди є доленосними для розвитку держави в цілому. Вони не
тільки визначають державний устрій, а й справляють вирішальний вплив на
добробут народу. Відсутність у ...