Розділи економіки

Територіальні особливості розміщення, використання складових демографічного потенціалу в умовах посткризового розвитку економіки Вінницької області

Умови постркризового розвитку економіки області є чи не найстприяьливішими для її демографії. Мається на увазі занепад економіки, що сприяє зниженню заробітних оплат та зменшенню робочих місць. Це в свою чергу спричиняє рух населення з міста в село або за кордон. Таким чином виникає такий ефект як розселення.

Розселення - розміщення населення на території та форми його територіальної організації у вигляді системи поселень. Розселення відображає як процес розподілу й перерозподілу населення на території, так і результат цього процесу у вигляді існуючої на даний час територіальної мережі поселень. Розглядаючи всю існуючу різноманітність розселення, можна вирізнити такі головні й найпоширеніші його форми:

- дисперсне (розсіяне) сільське розселення окремими подвір'ями - садибами, яке наближає людей до місць праці - земельних ділянок, лісів, мисливських угідь тощо. Найвиразніші приклади дисперсної форми розселення - це хутори.

- дисперсно-групове сільське розселення. Воно є переважною формою сільського розселення.

- місто як найважливіша форма міського розселення.

- промислові поселення, які не «доросли» до рівня міст. Найуніверсальнішим, поширеним практично в усіх країнах видом поселень є зосередження гірничопромислового населення (селища шахтарів і рудокопів, золотошукачів, робітників нафтопромислів та будівельних кар'єрів). Другий масовий вид промислових поселень пов'язаний з переробкою деревини, третій - з переробкою сільськогосподарської сировини, та інші.

Основними чинниками розселення, в тому числі його інтенсивності і напрямів, є соціально-економічні (розвиток та розміщення продуктивних сил тощо), природні та демографічні.

Природні фактори позначаються на процесі розселення внаслідок територіальних відмінностей природного середовища (поверхні, клімату, гідрографічної мережі, корисних копалин, якості земельних ресурсів та ін.).

Територіальні особливості розселення, крім того, залежать від інтенсивності та напрямів постійних та маятникових переміщень населення.

Розселення, як відомо, оцінюється регіональними відмінностями в густоті населення, співвідношенням чисельності міських і сільських жителів, інтенсивності зміни кількості жителів сільських і міських населених пунктів тощо. В свою чергу, просторові зрушення в порайонній організації виробництва та інших видах трудової діяльності мають прямий вплив на форми й територіальні особливості розселення людей, в значній мірі зумовлюють інтенсивність і напрям постійних і маятникових міграцій, призводять до зміни в питомій вазі міських і сільських жителів у всьому населенні України та її областей.

Дія цих чинників у конкретних регіонах має свої особливості і загальний стан демопроцесів утворює мозаїчну картину як у кількісному, так і в якісному плані.

На території України чітко виділяється дія трьох чинників, що впливають на розміщення населення, в тому числі міського. Найважливішим є соціально-економічний чинник, тобто розміщення продуктивних сил, що впливає на виникнення міст і значний приплив сільського населення до них. У великих містах проживає 38,3% всього, або 56,9% міського населення. Так, міське населення з 1915 до 2010 р. зросло у 5,5 рази, а сільське зменшилося в 1,9 рази. Тепер в Україні 445 міст та 909 селищ міського типу. Соціально-економічний розвиток суспільства, індустріалізація, зміни в структурі праці зумовлюють зростаючу концентрацію населення в містах.

Міське населення України проживає у різних типах поселень: малих містах (з населенням до 50 тис. жителів), середніх (50-100 тис. жителів), великих (100-250 тис. жителів), крупних (250-500 тис. жителів) та найкрупніших (понад 500 тис. жителів), а також у селищах міського типу.

В селищах міського типу з людністю понад 20 тис.чол. проживає лише 2 відсотка населення, а решта населення проживає у поселеннях до 20 тис. чоловік. [17, c. 106-107]

Говорячи про територіальні особливоситі розміщення Вінницької області варто сказати, що до адміністративно-територіального складу області входять 27 районів, 28 селищних та 661 сільських рад, 1513 населених пунктів, з них 29 селищ міського типу, 18 міст, у тому числі 6 міст обласного значення.

Кількість наявного населення області станом на 1.01.2012 р. становила 1634,2 тис. осіб, що складало 3,6% від загальної кількості населення України. За кількістю населення серед регіонів України область займає 11 місце. У міських поселеннях проживало 815,8 тис. осіб або 49,9% від загальної кількості населення області, в сільській місцевості - 818,4 тис. осіб або 50,1%. За статистичними даними Головноо управління статистики у Вінницькій області станом на 1 січня 2012 року в області на 1 кв. км проживало 62 особи (Україна - 76 осіб). Вінницька область одна із шести областей України, де питома вага чисельності сільського населення більша за міську.

Перевага чисельності сільського населення над кількістю міського спостерігається у всіх районах області крім Тиврівського району, де кількість міського населення на 2,3 тис. осіб перевищує сільське.

Перейти на страницу: 1 2

Подібні статті по економіці

Ритмічність та сезонність виробництва
Найважливіше завдання будь-якого підприємства - рентабельна і стабільна робота. Одним з головних завдань є створення системи якісного постачання підприємств для забезпечення ритмічної та ефективної роботи. Тільки сучасна система постач ...

Організація потокового та непотокового виробництва
Актуальність теми дослідження. Джерелом існування, розвитку та підвищення життєвого рівня людини є виробнича діяльність. Виробнича діяльність спрямована на задоволення потреб. Засоби для задоволення потреб, тобто споживчі блага, створю ...

Якісна економічна теорія на сайті www.uaeconomic.com : © 2022 рік.