В процесі здійснення технологічних операцій велика увага приділяється підбору якісного насіннєвого матеріалу, мінеральних добрив, засобів захисту рослин тощо. Здійснення кожного із названих заходів дає можливість підвищити вихід зерна або, принаймні, застрахувати себе від його втрат.
Використання якісного сортового елітного чи оригінального насіннєвого матеріалу дозволяє підвищувати урожайність на 25-27 %. Проте, забезпечення зерновиробництва якісною сировиною та матеріалами не завжди дає ефект. Значна частина проблем, пов’язаних з цим, лежить в площині несвоєчасного виконання технологічних операцій пов’язаних із сівбою, доглядом за посівами та збиранням урожаю і взагалі порушенням технологічних схем зерновиробництва. Такі порушення можуть призвести до втрати навіть 30 % урожаю.
Неефективне використання технічних засобів, їх перевантаження, а також виконання технологічних операцій застарілою технікою призводить до втрати близько 3 млн. тонн зернових культур.
Врахування усіх названих проблем лише на етапі виконання технологічних операцій дозволяє значно підвищувати урожайність зернових. Немалі резерви підвищення ефективності зерновиробництва криються і на інших етапах руху матеріального потоку - етапі постачання та реалізації продукції.
Формування розподільчого сегменту зернового ринку відбувається в процесі інтеграції України в СОТ. Це, в свою чергу, висуває ряд вимог до регулювання реалізаційних та забезпечувальних процесів. Основним напрямом покращення стану підсистеми є формування ефективної системи маркетингу на кожному підприємстві чи в межах їх об’єднань. Окрім цього, значний ефект досягається за рахунок використання наявних методів цінового регулювання та розвитку біржової торгівлі зерном.
На даному етапі формування зернового ринку ефективна біржова торгівля здатна вирішити дві з найголовніших проблем аналізованого ринку: нормалізувати ціни на основі ф’ючерсних торгів, внаслідок чого ціни, які встановлюються на ринку, реально відображають співвідношення попиту та пропозиції із незначним корегуванням на спекулятивні чинники; створити основу для отримання гарантованого доходу від реалізації продукції завдяки активному використанню хеджування. Незважаючи на очевидні переваги біржової торгівлі і, зокрема, торгівлі ф’ючерсами, частка біржі в структурі реалізації зернових є дуже низькою.
Проведений аналіз структури реалізації зернових культур показав, що найбільша їх частка розподіляється за так званими “іншими каналами”. Проте, значна частина цього зерна пізніше перерозподіляється. Так, наприклад, від 33 до 46 % (а в 2009 році - 84,9 %) зерна, яке було реалізовано через “інші канали”, пізніше надійшло на переробні підприємства. Припускаємо, що переважна частина решти врожаю склала експортну частку.
Виходячи з цього, основу зернового ринку України на даному етапі складають посередницькі схеми. Не зважаючи на те, що ціна зерна, що реалізується за цими схемами, є найменшою з-поміж інших каналів, його частка і надалі зростає. Це пояснюється великою активністю і мобільністю посередників, які, окрім всього іншого, часто укладають із сільськогосподарськими товаровиробниками кредитні угоди, якими зобов’язують останніх продавати продукцію визначеним організаціям. В таких умовах, активізація біржової торгівлі, без вжиття будь-яких стимулюючих заходів з боку самих бірж чи органів державної влади, видається складним завданням.
Залучення сільгосптоваровиробників до біржової діяльності передбачає усунення комплексу проблем, зокрема: підвищення рівня їх інформованості про біржові механізми; навчання керівників аграрних підприємств біржовій діяльності чи створення спеціалізованої структури, яка б реалізовувала їх інтереси на біржі; створення системи їх мотивування до реалізації більшої частки зерна через біржу.
Вирішення останньої проблеми можна досягти за рахунок формування системи прямих платежів, в основі якої стояло би прив’язування частки зерна реалізованого сільськогосподарськими підприємствами до встановленого розміру державних виплат.
Основним напрямом існуючої моделі регулювання зернового ринку є активна цінова політика, яка передбачає поєднання економічних та адміністративних методів в процесах, пов’язаних зі встановленням гарантованої ціни на ринку, а також зменшенням цінових коливань.
Основними методами цінового регулювання на зерновому ринку є товарні та фінансові інтервенції. Згідно із Законом України „Про зерно та ринок зерна в Україні”, інтервенційні операції - це дії державного агента з проведення інтервенційних операцій по закупівлі зерна до інтервенційного фонду та продажу зерна інтервенційного фонду і продуктів його переробки для підтримання на внутрішньому ринку рівня цін на зерно та продуктів його переробки шляхом укладання договорів купівлі-продажу на акредитованих біржах.
В основі інтервенційних закупівель стоять основні закони ринку, зокрема ті, які стосуються встановлення рівноважної ціни на основі взаємодії попиту та пропозиції. Так, відповідно до закону вартості, із збільшенням попиту на продукцію ціна на неї зростає, і навпаки, із збільшенням пропозиції продукції ціна на неї знижується. Особливості зерновиробництва призводять до того, що найбільша пропозиція зерна утворюється в серпні-вересні місяця кожного року, а потім вона поступово зменшується. Попит же на зерно має більш рівномірний характер і не значно коливається протягом року.
Населення та трудові ресурси України
Чисельність
населення і його структура визначає розмір і склад трудових ресурсів. Трудові
ресурси - частина населення країни, яка має відповідний фізичний розвиток,
знання і практичний досвід роботи, які потенційно можуть бути використ ...
Обложение налогом внешнеэкономической деятельности
Побудова
і релізація ефективної системи оподаткування являється невід’ємною умовою
створення діючого механізму регулювання економічних процесів в державі. Система
оподаткування представляє собою сукупність податків, зборів, інших ...