Механізм дії інтервенційних закупок пояснюється впливом на попит та пропозицію зерна на ринку. Так, в умовах дефіциту зерна і високих цін на нього, продаж частини зерна інтервенційного фонду по цінах нижчих за ринкові, дозволить наситити ринок і знизити ціну на зерно. В умовах надлишкової пропозиції, скуповування зерна з ринку за вищими цінами дозволить стабілізувати ситуацію шляхом підвищення цін. Такі заходи спрямовані на випередження ринкового механізму, врівноваження якого у вільному ринку має певну інертність і значні затримки фаз коливання.
Таким чином, еволюція політики цінового регулювання зумовила розвиток товарних та фінансових інтервенцій, які, на даний момент, є основними регулюючими інструментами на зерновому ринку. Як додатковий чинник цінового регулювання використовують заставні закупівлі, які визначають гарантовану ціну, хоча основним їх призначенням є залучення кредитів під заставу урожаю. Дослідження інтервенційної моделі цінового регулювання дозволили виділити три основні проблеми, що зумовлюють її низьку ефективність: 1) слабке фінансування інтервенцій; 2) відсутність достатніх запасів зерна для здійснення масштабних товарних інтервенцій; 3) встановлення мінімальної та максимальної ціни на основі врахування витрат минулих періодів із коригуванням на значення прогнозного індексу споживчих цін, що не відображає реальної кон’юнктури ринку.
Результати господарювання суб’єктів підприємницької діяльності в ринкових умовах залежать від кон’юнктури ринку, яка складається на певний момент часу. Саме вона визначає що, скільки і якої якості потрібне на ринку по якій ціні. В умовах зернового ринку таку кон’юнктуру формують покупці. Саме тому результати господарювання сільськогосподарських товаровиробників залежать від волі покупців, які в умовах недосконалості антимонопольного законодавства в сукупності із несформаністю судової системи правосуддя мають можливість змовлятися з метою отримання кращих конкурентних умов існування. Окрім цього, олігопсонічний характер ринку призводить часто до ситуацій, коли збільшення обсягів виробництва продукції сільськогосподарськими підприємствами не призводить до підвищення рівня їх рентабельності.
Важливу роль в нейтралізації негативного впливу покупців на характер ринкових відносин повинна відігравати держава, основним завданням якої, в таких умовах, повинна стати підтримка доходів аграрних формувань. На жаль, існуюча система підтримки, яка передбачає заохочення (у вигляді дотацій) тих виробників, які отримали збитки, не виконує свого основного призначення - економічного зацікавлення підприємств в отриманні якнайкращих результатів. Саме тому, більшість виробників балансуючи на рівні нульового прибутку будь-якими способами прагнуть показати у фінансово-бухгалтерській звітності негативні показники господарювання. Вирішити таку ситуацію можуть прямі виплати на площу посіву, які, проте, вимагають значних бюджетних ресурсів, інакше, їх вплив може звестися до мінімуму, а в окремих випадках - навіть погіршити стан системи.
Відповідно, виникає ситуація, коли сільськогосподарські товаровиробники не володіють основним елементом ринкового середовища - мотивом господарювання. Більшість з них працюють завдяки власному ентузіазмові, прихильності до традицій і консервативності, яка не дозволяє їм змінювати сферу діяльності. Отримання високих фінансово-економічних показників у сільському господарстві досягається в значній мірі завдяки високопрофесійному менеджменту окремих керівників, які, проте, складають досить незначну частку від їх загальної кількості.
Проблема із мотивацією сільськогосподарських виробників на ринках сільськогосподарських товарів, а особливо на зерновому ринку випливає, значною мірою, із основних принципів державної політики в даній сфері. Одним із основних завдань економічної політики нашої держави є добробут громадян та захист малозабезпечених верств населення, який відповідно до спотворених уявлень про економічні відносини, досягається, в першу чергу, за рахунок здешевлення основних продуктів харчування. Найбільшу частку у структурі споживання продуктів харчування займає продукція переробки зернових. Відповідно, заниження цін на продукцію зернопереробки та безпосередньо зерно дозволяє, в більшості випадків, тримати доступні ціни на ринку, проте, призводить до зменшення доходів як сільськогосподарських товаровиробників так і переробних підприємств, що, по своїй суті, дуже негативно впливає на їхню мотивацію в процесі здійснення виробничо-господарської діяльності.
Як бачимо, основні гравці зернового ринку, які повинні забезпечувати мотивуючу функцію, такі як покупці зерна та держава, не справляються із її виконанням. В такій ситуації ми вважаємо за доцільне озвучити чергову проблему зернового ринку: “як зацікавити сільськогосподарських товаровиробників в покращенні фінансово-економічних показників діяльності”.
Вирішення поставленої проблеми потребує розв’язання ряду тактичних завдань, які передбачають:
Обґрунтування тарифу і формування прибутку транспортного обслуговування
Автомобільний транспорт - одна з найважливіших галузей народного господарства - розвивається як невід’ємна частина єдиної транспортної системи країни. Він забезпечує на ряду з іншими видами транспорту раціональне виробництво і оборот продукції ...
Оновлення техніко-технологічної бази виробництва
Потенційні
можливості розвитку та ефективності виробництва визначаються насамперед
науково-технічним прогресом, його темпами і соціально-економічними
результатами. Що цілеспрямованіше та ефективніше використовуються новітні
досягнення ...