Поняття та ефективність використання трудових ресурсів на підприємстві (персонал)

Трудові ресурси (кадри) підприємства є головним ресурсом кожного підприємства, від якості й ефективності використання якого багато в чому залежать результати діяльності підприємства і його конкурентоздатність. Кадри підприємства, безпосередньо пов’язані із процесом виробництва продукції (послуг), тобто зайняті основною виробничою діяльністю, являють собою промислово - виробничий персонал. До нього належать всі працівники основних, допоміжних, підсобних й обслуговуючих цехів; науково-дослідницьких, конструкторських, технологічних підрозділів підприємства й лабораторій, що перебувають на балансі підприємства; заводоуправління з усіма відділами й службами, а також служб, зайнятих капітальним і поточним ремонтом устаткування й транспортних засобів даного підприємства. Залежно від виконуваних функцій промислово - виробничий персонал ділиться на категорії, які встановлює Державний класифікатор професій ДК-003-95. Розрізняють п’ять категорій промислово-виробничого персоналу: - керівники; - професіонали; - робітники; - фахівці; - технічні службовці. Робітники - це персонал безпосередньо зайнятий у процесі створення матеріальних цінностей, здійснює ремонт основних засобів, виконує переміщення вантажів, перевезення пасажирів, виробляє матеріальні послуги. Робітники на виробництві діляться на основних - тих, які беруть безпосередню участь у процесі створення продукції, і допоміжних - тих, які виконують функції обслуговування основного виробництва (слюсар-ремонтник, слюсар-електрик). Основні виробничі робітники промислових підприємств підрозділяються в такий спосіб: - кваліфіковані робітники з інструментом (верстатники, ковалі й ін.); - оператори й збирачі устаткування й машин (оператор верстатів зі ЧПУ, слюсар-збирач); - робітники найпростіших професій. Керівники - це працівники, що займають посади керівників підприємства і їхніх структурних підрозділів. Розрізняють кілька рівнів працівників цієї категорії: перший рівень - генеральний директор і його заступники, головний бухгалтер, головний інженер, головний механік, головний технолог, головний економіст; другий рівень - директори виробництв, заступники головного бухгалтера, головного інженера, головного механіка, головного технолога, головного економіста, керівники управлінь (комерційного, планово-економічного, кадрового); третій рівень - керівники цехів, відділів, бюро, лабораторій, майстри цехів. Професіонали - це працівники, професійні завдання яких полягають в збільшенні наявного обсягу знань: розробки нових науково-прикладних теорій, нових проектів, технологій, програмних продуктів. До таких працівників належать провідні спеціалісти інженерних, фінансових, економічних, комерційних й інших підрозділів підприємств (як правило, що мають наукові ступені й звання або значний досвід роботи), які виконують самостійні проекти й можуть керувати при цьому певною групою фахівців.

Фахівці - це працівники, зайняті інженерно-технічними, економічними, бухгалтерськими й іншими роботами, пов’язаними з використанням відомих теорій, методів, методик, нормативів, пакетів програм. Технічні службовці - це працівники, що здійснюють підготовку й оформлення документації, облік і контроль, господарське обслуговування й діловодство (тобто виконують чисто технічну роботу), зокрема - діловоди, обліковці, агенти, касири, контролери, діловоди, креслярі, секретарі). Кадровий склад або персонал підприємства має певні кількісні, якісні й структурні характеристики. Кількісна характеристика трудових ресурсів (персоналу) підприємства в першу чергу виміряється такими показниками, як облікова, явочна й середньосписочна чисельність працівників. Загальний обліковий склад працюючих враховує найманих робітників всіх категорій, пов'язаних з найманням, трудовим контрактом, у тому числі тимчасових і сумісників (у наказі про призначення яких повинно бути оговорене, що тривалість їхнього робочого дня не повинна перевищувати 50% встановленої законом для даної категорії роботи). Облікова чисельність працівників підприємства - це чисельність працівників облікового складу на певне число або дату з обліком прийнятих і вибулих за цей день працівників. Містить у собі працівників, записаних у реєстраційні книги персоналу (їхні трудові книжки здані у відділ кадрів підприємства, а в наказі про призначення на роботу зазначено, що мова йде про штатну посаду, повну ставку). Середньосписочна чисельність працівників за місяць визначається шляхом підсумовування чисельності працівників облікового складу за кожний календарний день місяця, включаючи святкові й вихідні дні, і розподілу отриманої суми на кількість календарних днів місяця. Средньосписочна чисельність працівників за рік визначається шляхом підсумовування средньосписочної чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства в році й розподілу отриманої суми на 12. Для правильного визначення середньосписочної чисельності працівників необхідно вести щоденний облік працівників облікового складу з урахуванням наказів (розпоряджень) про прийом, перехід працівників на іншу роботу й припинення трудового договору. Явочна чисельність - це кількість працівників облікового складу, що з’явилися на роботу. Різниця між явочним й обліковим складом характеризує резерв, що повинен використовуватися для заміни тих, хто не виходить на роботу з поважних причин (відпустки, хвороби, відрядження) Якісна характеристика трудових ресурсів (персоналу) підприємства визначається ступенем професійної й кваліфікаційної придатності його працівників для виконання цілей підприємства й робіт, що будуть ними виконуватися. Структурна характеристика трудових ресурсів (персоналу) підприємства визначається складом і кількісним співвідношенням окремих категорій і груп працівників підприємства.

Подібні статті по економіці

Оцінка демографічного потенціалу регіону
Основа кожної держави - це населення, люди, які є її громадянами, носіями державного суверенітету. Нормальний розвиток держави неможливий без достатньої кількості населення, його працересурсного та інтелектуального потенціалу, виробни ...

Система обліку, контролю і аналізу ефективності використання необоротних активів підприємства
Ринкові умови господарювання вимагають від підприємства підвищення ефективності виробництва, конкурентоздатності виробленої продукції та наданих послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм госп ...