Економічна думка зародилася в далекій давнині. Але вперше своє відображення в письмовій літературі вона знайшла в період Київської Русі. У 30-х роках ХІ століття з'явилася перша частина «Руської правди» - «Правда Ярослава», а другу «Правду Ярославичів» - ухвалено на з'їзді Ярославичів у Києві у 1072 р. У 1113 р. був написаний «Статут» князя Володимира Мономаха. У «Правді Ярославичів» є багатий матеріал про організацію господарства князів у формі вотчини.Після розпаду Київської Русі розвиток економічної думки призупинилося. Але вже в період завершення формування української народності (XIII-XIV) вона досягла досить високого рівня. З тих часів до нас дійшли деякі актові матеріали, які вказують на наявність обліку доходів і майна. Економічна думка відображає розвиток ліхварства. Позичкові грамоти вказують на те, що кредитні операції здійснювалися під заставу майна, у тому числі земельних володінь.На формування і розвиток економічної думки України в XV-XVI століттях великий вплив мали Велике князівство Литовське і Польща. У цей період українські феодали проявили досить великий інтерес до господарських проблем, намагалися якомога краще пристосуватися до нових економічних умов, збільшити прибутковість своїх господарств. Визвольна війна стала важливою віхою в розвитку суспільно-економічної думки в Україні. Сільське господарство було тоді основною формою життєдіяльності народу. У своїй економічній політиці Богдан Хмельницький особливу увагу приділяв розвитку саме цій сфері народного господарства. Так само велике значення гетьман надавав висновку довгострокових торгових договорів. Застосування Богданом Хмельницьким принципу активного втручання державної влади в господарське життя, заохочення вивезення товарів і в теж час обмеження вивезення коштовностей, установлення захисного мита, пільги місцевим підприємцям і купцям свідчать про наявність елементів меркантилізму в його економічній політиці [7].
Після Переяславської угоди Україна опинилася під заступництвом московського царя. Вся друга половина XVII і перша - XVIII століть проходили під знаком поступового, але безповоротного зміцнення російського абсолютизму, феодальних відносин, поширення кріпаків поглядів. Прихильником досягнення цієї мети була майже вся суспільно-економічна думка керівного класу України - козацької старшини, феодали, вище духовенство. Як писавІ. Холмський, «зростання нового панства одночасно був обмеженням прав народних мас, отриманих революцією. Спершу жертвою стали селяни, які повинні були увійти в древнє «послушенство» до панів, пізніше залежним від старшин стало дрібне козацтво. Таким чином, замість соціальної рівності, яке була ідеалом народної революції, прийшло загострення соціальних відносин і розподіл на верстки панівних і невільних »[8, с. 281].На початку XVIII століття центром політичного, економічного та культурного життя стала Гетьманщина Лівобережжя. Передова українська соціально-економічна думка піднялася тут на досить високий рівень, про що свідчить відомий твір - «Літопис Самовидця», автор якого точно не з'ясований. У своєму літописі Самовидець правильно характеризував головні причини війни 1648-1654 рр , Приділяючи в першу чергу увагу соціально-економічним, а так само національно-релігійним факторам; констатував, що в самому важкому економічному становищі перебували селяни Східної України. Значить, Самовидець розглядав найважливіші економічні та соціальні питання.Передова суспільно економічна думка в Україні вже у другій половині XVIII століття була насичена антікрепостнимі, демократичними ідеями. Видатне місце в історії розвитку економічної думки в XVIII столітті належить: Г. Сковороді, Я. Козельського, А. Алейникову.У 30-х роках XIX століття криза феодально-кріпосної системи в Росії стала досягати небувалих розмірів. У цей період почався промисловий переворот, але кріпак лад усіляко гальмував розвиток промисловості, необхідного її внутрішнього ринку, а так само ринку вільної робочої сили. Для Росії, а разом з нею і для України, в цей період характерні значне відставання у розвитку економіки, що і стало причиною того, що держава знаходилася в залежності від промислово розвинутих країн Європи. У середині XIX століття панівним напрямом в економічній теорії в Україні була класична політична економія. Пояснювалося це тим, що буржуазія як клас в Росії та Україні тільки почали формуватися і виступала носієм прогресивних тенденцій суспільного розвитку. В боротьбі з феодалізмом їй потрібна була така економічна теорія, яка обгрунтувала переваги капіталістичного ладу і проголошувала своїм девізом вільну конкуренцію і припинення втручання держави в економіку. Можна погодитися з І. Коропецький, відомим українським економістом із США, який, слідом за М. Бунге, вважає, що українські економісти середини XIX століття були досить освіченими і компетентними науковцями, втім, жоден з них не досяг того рівня, який представляють їх трохи молодше співвітчизники М. Туган-Барановський та Е. Слуцький. Необхідно вказати на те, що, ставши на шлях пропаганди та розвитку прогресивних на той час доктрин, в першу чергу А. змити і Д. Рекардо, українські економісти не копіювали західноєвропейську економічну думку, а розробляли власні положення, що стосуються конкретних завдань господарського розвитку країни. Серед українських економістів 30-50-х років XIX століття гідне місце займають Т. Степанов, М. Бунге, І. Вернадський.Т. Степанов (1795-1847), професор Харківського університету, по суті одним з перших в нашій країні створив оригінальний курс політичної економії російською мовою. Одним з видатних політекономіст 50-60-х років XIX століття був М. Бунге (1823-1895), який проповідував принципи, вчинення яких має сприяти утворенню необхідних умов для розвитку капіталізму. Відомим представником української економічної думки в роки реформи був професор Київського університету І. Вернадський (1821-1884). Свої економічні погляди Вернадський виклав, будучи видавцем і редактором журналу «Економічний покажчик».Великий вплив на формування і розвиток економічної думки в Україні мала економічна думка Заходу - від соціалістичних навчань до різних політекономічних шкіл. Важливу роль у цьому процесі відігравав марксизм. Після виходу першого тому «Капіталу» в 1867 році ім'я К. Маркса ставати популярним і в Україні.Розвиток української економічної думки в кінці XIX - початку ХХ століть характеризується різноманітністю течій і напрямів, багатством економічних ідей та виду придбання, які не тільки звеличили її в ці роки на рівень світової, в першу чергу західноєвропейської економічної науки, а й суттєво збагатили останню.У сучасній російській та українській вітчизняній історико-економічній літературі до останнього часу творчість більшості визначних учених-економістів, які працювали в кінці XIX - початку ХХ століть, оцінювалося в цілому негативно, а сам період розглядався Як кризовий для всіх шкіл і напрямів суспільно-економічної думки , за винятком марксистського.Ідеї маржиналізму отримали в Україні досить велике поширення вже наприкінці XIX століття. Формування і розвиток в Україні маргінального напряму та його математичного розгалуження відбивали загальні тенденції, характерні для маржиналізму в цей період в цілому. Одним з найяскравіших представників маржиналізму в Україні був Р. Орженскій. Марксизм в Україні, як і в Росії, мав своїх прихильників і ярих супротивників. Незважаючи на його величезну популярність в останній третині XIX - на початку ХХ століть у громадських та наукових колах, послідовними противниками марксизму, його економічної, соціальної та політичної доктрини залишалися представники психологічного напряму в політичній економії. Соціальне напрямок, який П. Лященко у відомій праці «Соціальна економія сільського господарства» (1930) визначав як «історичний за своїм змістом і методом, який базується на об'єктивно-соціальної точки зору в розгляданні економічних явищ», почав формуватися в Україні і Росії в останній третині XIX століття під впливом німецької історичної школи, з одного боку, і марксизму, з іншого. Шляхи і характер розвитку економічної думки в Україні в період 1917-1920-х років пов'язані як зі складними політичними подіями, так і рівнем розвитку економічної теорії в період, який їм передував. Два основних напрямки були присутні в економічній думці на початку ХХ століття: економічна теорія та марксизм. Економічна думка вийшла на якісно новий рівень у часи НЕПу. Але вже в 30-ті роки ХХ століття сталінізм поклав край розмаїттю течій у розвитку економічної думки. Незважаючи на всі в 30-50-е роки економічна думка все-таки розвивалася, хоча і суперечливими шляхами.У розвитку економічних наук в Україні, як і в колишньому Радянському Союзі, період 60-х-початку 90-х років занадто неоднозначний і неоднорідний. З нього можна виділити 3 етапи:1) відродження; 2) застій; 3) криза [7].
Поняття зносу в теорії оцінки вартості
Серед елементів ринкової економіки окреме місце посідає
нерухомість, що виступає як кошти виробництва (земля, адміністративні,
виробничі, складські, торгові й інші будівлі і приміщення, і навіть інші
будівлі) і предмета чи об'єкта спож ...
Портфельний аналіз у системі прийняття рішень про перспективи збільшення підприємницького потенціалу
портфельний аналіз
виробничий потенціал
Ефективне управління діяльністю підприємства значною мірою визначається
рівнем розвитку проведення портфельного аналізу у системі прийняття рішень про
перспективи збільшення підприємницького потен ...