2) Політичне правління - це сукупність політичних інституцій та процедур;
) безпосередньо економічна система - це спосіб організації виробництва і розподілу створеного у суспільстві багатства.
В сучасній економічній науковій та навчальній літературі поширеною є позиція, згідно якої основними елементами економічної системи суспільства виступають:
) Продуктивні сили - це система факторів виробництва, яка забезпечує перетворення речовин природи, відповідно до потреб людей, створює матеріальні та духовні блага і визначає зростання продуктивності суспільної праці[1].
С.В. Мочерний зазначає, що матеріальну основу будь-якої економічної системи складають саме продуктивні сили, що являють собою сукупність:
1. засобів виробництва (засоби і предмети праці);
2. людей ( які мають виробничий досвід, приводять у рух засоби виробництва).
Розглядаючи місце людини в системі виробництва, треба розуміти, що:
- людина оживляє речові фактори виробництва, приводить їх в рух;
- людина є творцем більшості відтворюваних засобів виробництва, таких як машини, сировина, інструменти, споруди, будівлі тощо.
- людина організовує виробництво матеріальних благ і послуг відповідно до своїх потреб, тобто забезпечує цілеспрямоване функціонування всієї системи продуктивних сил суспільства [2, с.73].
3. Сил природи, що люди перетворюють для задоволення своїх потреб (вітер, сонце, енергія води тощо). [2, с.73].
Звичайно, у процесі історичного розвитку продуктивні сили постійно збагачуються та модернізуються [6, с. 102]. Саме тому сучасні продуктивні сили - це складна система, що містить матеріальні, духовні, об’єктивні, суб’єктивні, суспільні та природні елементи. [1]
) Техніко-економічні відносини;
) організаційно-економічні відносини.
Техніко-економічні відносини знаходять своє вираження у спеціалізації, кооперуванні, комбінуванні виробництва, його концентрації, обміні діяльністю між людьми, в економічних нормативах тощо. З ними тісно пов'язані організаційно-економічні відносини, які виникають у процесі організації виробництва, розподілу, обміну і споживання, в управлінні цими процесами. Безпосередньо вони виникають між керівниками різних ланок суспільного виробництва і найманими працівниками, в процесі маркетингової діяльності, планування, програмування тощо.
Техніко-економічні і організаційно-економічні відносини відіграють важливу роль у виробництві, розподілі, обміні і споживанні, ступінь їх розвитку є суттєвою характеристикою рівня усуспільнення виробництва, продуктивних сил суспільства. Техніко-економічні та організаційно-економічні форми - структура виробництва, поділ і кооперація праці, форми управління - є об'єктом вивчення політичної економії. Вони тісно і безпосередньо пов'язані з відносинами виробництва, розподілу, обміну і споживання, що основані на тих чи інших типах і формах власності, але в той же час суттєво відрізняються від них тим, що не виражають відносин привласнення. їх розвиток, подібно до розвитку продуктивних сил, сприяє ефективності суспільного виробництва.
) Соціально-економічні відносини - це така суспільна форма виробництва, суть і основу якої становлять відносини власності на засоби виробництва, природні ресурси, людський фактор, життєві блага. До соціально-економічних відносин належить також соціально-економічний аспект трудових відносин (характер праці) та відносини розподілу [2, с.79].
5) Виробничі відносини, або відносини економічної власності.
В даному контексті формами організації економічних систем є підприємства та домогосподарства. В межах сучасних підприємств функціонує більшість елементів продуктивних сил та відбувається поділ праці [1, с.81].
Проблеми розвитку сучасного сільськогосподарського виробництва
Для України нарощування виробництва сільськогосподарської продукції має
стратегічне значення для підйому національної економіки, тому що при успішному
його розвитку створюються умови для подолання кризового стану ряду суміжних
галузей. ...
Зародження класичної буржуазної політекономії у Франції. Економічні погляди П. Буагільбера.Подальша вульгаризація буржуазної політекономії
Наука, яка закладає основи фаху будь-якого
комерсанта-бізнесмена, приватного підприємця, бухгалтера-економіста і фінансиста,
банківського працівника та ревізора-податківця, аудитора, спеціаліста страхової
справи, менеджера та митника ...