Форми, види і типи власності.

Власність в дії – це процес її реалізації в економічній і соціальній сферах, життєдіяльності суспільства в цілому.

На рис. 1 приведені основні типи, форми та види власності в економічній системі.

Рис. 1

Форми власності являють собою різні комбінації ознак. Дамо ознаки деяких форм власності.

1. Індивідуальна власність.

Ця форма концентрує в одному суб'єкті всі перераховані ознаки: праця, управління, розпорядження доходом і майном. У сучасній економіці сюди можуть бути прилічені ті, кого прийняте називати некорпорируваними власниками. В Україні до цієї форми можуть бути віднесені: селяни, що ведуть своє відособлене господарство; окремі торговці (включаючи "човників"); лікарі, що практикують приватно, адвокати і всі ті, у кому зосереджені праця, управління, розпорядження доходом і майном.

Як показує світовий досвід, чільне місце займає приватна власність.

2. Приватна власність

. Приватна власність реалізується через найбільш повну взаємопов’язану систему економічних прав, визначених відомими західними економістами (Р. Коузом, А. Алчіаном та ін.) на початку 60-х років нашого століття[3]:

Ø право володіння, тобто право виключного фізичного контролю над благами;

Ø право користування, тобто право застосування корисних властивостей благ для себе;

Ø право управління, тобто право вирішувати, хто і як буде забезпечувати використання благ;

Ø право на доход, тобто право володіння результатами від використання благ;

Ø паро суверена, тобто право на відчуження, споживання, зміну або знищення благ;

Ø право на безпеку, тобто право на захист від експропріації благ і від шкоди збоку зовнішнього середовища;

Ø право на передачу благ у спадок;

Ø право на безстроковість володіння благом;

Ø заборона на використання способу, що наносить шкоду зовнішньому середовищу;

Ø право на відповідальність у вигляді стягнення, тобто можливість стягнення благ на сплату боргу;

Ø право на залишковий характер, тобто право на існування процедур та інституцій, що забезпечують поновлення порушених повноважень.

Комбінації перелічених прав з урахуванням того, що ними володіють різні фізичні та юридичні особи, можуть бути різноманітними. Саме це є основою різноманітності видів приватної форми власності.

Приватна власність близька по змісту з індивідуальною в тому смислі, що основні правомочності сконцентровані в одній фізичній особі чи юридичній особі. Але приватна власність, як особлива форма, відрізняється від індивідуальної тим, що ознаки (правомочності) тут можуть розділятися і персоніфікуватися в різних суб'єктах. Трудяться одні, а розпоряджаються доходом і майном інші. Становище останніх визначається економічною владою, а становище перших — економічною залежністю. У проміжному становищі знаходиться керуючий (менеджер), оскільки, як відзначалося вище, керуючі беруть участь у виконанні функцій за розпорядженням. Якщо приватна особа, будучи власником умов виробництва, не застосовує працю найманих робітників, то таку власність варто визначити як індивідуальну (чи приватно-трудову).

Подібні статті по економіці

Механізм державного регулювання зайнятості
Ринок праці і зайнятість населення займають особливе місце в системі ринкових відносин. Більшість економічних, соціальних, демографічних явищ, що протікають в ринковій економіці повністю або частково відображають процеси, що відбувают ...

Співвідношення ринкових і державних методів регулювання економіки
державний регулювання німецький економіка Актуальність теми курсової роботи полягає в тому, що самостійна Україна з 1991 року поступово змінює суспільно-економічну формацію з „розвитого соціалізму” з загальнонародною власністю на засоби ...