В тому ж XX столітті крайнощі себе вичерпали - спочатку класичний капіталізм (вільний ринок) під час кризи США 1929- 33 рр., а потім, в кінці XX століття, державний соціалізм.
Отже, суспільство має три шляхи розвитку: два назад, до крайнощів: до державного соціалізму та до класичного капіталізму (вільного ринку) і один - уперед, до моделі змішаної економіки, до моделі розвинених країн.
Зазначимо, що розвинені країни виштовхують всіх, хто не входить до їх кола, на периферію світового господарства, до "периферійного" капіталізму.
При цьому і в тій і в іншій крайнощах розвитку з однаковою легкістю встановлюються тоталітарні режими.
Особливістю країн “периферійного” капіталізму є те, що розвинені країни сприяють прямо чи опосередковано встановленню диктаторських режимів в них, створюючи одночасно міфи про підтримку і розвиток демократії, про відстоювання прав людини. Наприклад, диктаторський режим Піночета в Чилі був встановлений за сприяння МВФ.
Отже, для того щоб ввійти в коло розвинених держав, а не йти на периферію світового господарства, потрібно в економіці, політиці та культурі відтворювати всі ознаки розвинених держав:
- розвиток на основі сукупності економічних теорій, серед яких провідною є українська інноваційна теорія;
- не протиставлення, а органічна єдність ринкової саморегуляції та державного регулювання еконйміки;
- розвинена демократія, незалежність і патріотизм засобів масової інформації;
- заборона продажу землі іноземцям, обмеження іноземних інвестицій в свої фірми;
- використання національної ідеї, національних інтересів як ідеології розвитку країни;
- збереження незалежності і керованості в політиці, економіці та культурі, забезпечення всіх умов для національної безпеки;
- політика односторонньої лібералізації зовнішньоекономічної діяльності по відношенню до країн, ринок яких завойовується з одночасним захистом свого ринку та підтримкою свого виробника тощо.
Потрібно враховувати подвійну мораль Заходу. Захід ніколи не проводив у себе реформи за моделлю МВФ. Це рецепт Заходу для слаборозвинених країн. Всі ті країни, які досягли успіхів в економічному розвитку, ніколи не співпрацювали із МВФ. Всі ті, хто виконують умови МВФ, крім боргів та фінансового залежності, нічого не мають. Чехія, Словенія досягли успіху тільки після того, як відмовились від умов МВФ.
Світова практика свідчить, що сучасний рівень інтернаціоналізації виробництва та транснаціоналізації капіталу потребує координації дій національних економік. Міжнародні фінансові організації практично проголосили себе такими координаторами. Так, МВФ, маючи у своєму розпорядженні потужні науково-дослідні установи і, зокрема, інститут МВФ, широкий загін експертів-спеціалістів з багатьох галузей науки, здійснює постійний моніторинг за макроекономічною політикою країн-членів фонду, а також за станом всієї світової економіки.
Теоретично метод МВФ бездоганний. Міжнародні фінансові організації на чолі з МВФ покликані, начебто, надавати допомогу країнам, що стали на шлях самостійного розвитку, проводити більш узгоджену, скоординовану економічну політику, і в такий спосіб не допустити диспропорцій в розвитку світової економіки. Але його практична цінність виявляється дуже рідко. Так, в Чилі та Польщі метод МВФ спрацював більш-менш ефективно (і те за умов "коригування" цього методу на місцях).
Практично ж, міжнародні економічні організації, використовуючи свій великий економічний потенціал, нав'язують ослабленим державам вигідну для себе модель економіки, як правило, фінансово залежну від МФО.
За цих умов великі сподівання покладалися в Україні на фінансову допомогу з боку країн Заходу і, зокрема, на позики міжнародних фінансових організацій.В той же час, для розвинених країн Україна приваблива як сировинний придаток (займаючи 1% території земної кулі, Україна має 5,2% природних ресурсів). Заходу Україна потрібна слухняна і деградована. Українському народу - сильна і незалежна! Заходу потрібен нинішній курс реформ, який веде Україну на периферію світового господарства, Україні потрібен новий курс реформ, який веде в коло розвинених держав. Україна повинна зробити власний вибір.
Сучасна оцінка впливу людського потенціалу на структурні зрушення в економіці регіону на прикладі Житомирської області
На рубежі XX і XXI століть світова наукова думка сформувала
принципово новий погляд на цивілізаційний прогрес. Нова парадигма розвитку на
перший план висуває не нагромадження матеріальних благ, а розвиток людського
потенціалу при збере ...
Ринкова інфраструктура
На
сучасному етапі розвитку ринкової економіки в Україні науковці та економісти
все більше уваги приділяють розвитку та проблемам функціонування риноковою
інфракструктурою, яка є одним з головних чинників, що забезпечує
збалансованіст ...