Розвиток приватного сектору національної економіки

реструктуризація підприємств - проведення заходів, спрямованих на покращення фінансово-економічного стану та підвищення конкурентоспроможності українських приватизованих підприємств, через вжиття менеджментом комплексу заходів для адаптації системи управління бізнесом до постійно мінливих ринкових умов;

підготовка управлінського персоналу підприємств-учасників - навчання і підвищення кваліфікації управлінського персоналу підприємств як в Україні, так і за її межами, з метою набуття ними досвіду ведення ефективного бізнесу в ринкових умовах, розширення на цій основі кола прихильників економічних реформ, що здійснюються Урядом України на центральному та місцевому рівнях;

покращення регуляторного середовища - створення необхідної бази для проведення досліджень регуляторної політики, використання даних цих досліджень для вдосконалення регуляторної політики. Встановлення та розвиток ефективного діалогу між суб’єктами приватного бізнесу та регулюючими органами, посилення інституційної спроможності органів, що здійснюють регуляторну політику на регіональному рівні;

моніторинг та інституційне забезпечення проекту - організація здійснення Проекту, в тому числі відбір областей та підприємств-учасників, організація та контроль за впровадженням заходів з реструктуризації підприємств-учасників, нагляд за реалізацією Проекту, організація навчання тощо.

Україна має суттєвий потенціал щодо його розвитку, але для його реалізації необхідно задіяти усі наявні правові, економічні та організаційні передумови, фінансові, виробничі та трудові ресурси, розширити та активізувати форми і механізми державної підтримки. Це безальтернативний спосіб швидкого подолання бідності, формування в українському суспільстві середнього класу.

Висновки

Отже, національна економіка є складною цілісною системою, що історично сформувалась на основі поділу праці. Національні економіки відрізняються за рівнем розвитку продуктивних сил, типом економічної системи, характером відтворення, методами регулювання економічної діяльності державою, рівнем розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, досягнутим рівнем життя. Від розвитку науково-технічного потенціалу країни залежить досконалість механізму регулювання економіки, а від повноти використання переваг міжнародного поділу праці - рівень розвитку національної економіки, її ефективність, а отже, і рівень життя. Водночас національну економіку не можна зводити до сукупності форм економічної діяльності на території певної країни. Одним з її критеріїв є здатність задовольнити потреби країни, захистити її інтереси, забезпечити економічну та політичну незалежність, включаючи і екстремальні умови. З цієї позиції справжня національна економіка в Україні ще тільки формується. Той економічний потенціал, що дістався Україні у спадок, був підпорядкований цілям розвитку СРСР. Він характеризується незбалансованістю між його окремими складовими частинами і недостатньою соціальною орієнтованістю. Економіка України після розпаду Радянського Союзу втратила такі важливі ресурси, як нафту, газ, каучук, целюлозу, апатити та ін. Від імпорту природного газу, кольорових металів, автомобілів, верстатів та інструментів, хімічного волокна, бавовни та ниток залежить 70-80% економіки. За рахунок власного виробництва лише наполовину задовольняються потреби в хімічному обладнанні, електротехнічних та кабельних виробах, лісоматеріалах, продукції целюлозно-паперової, текстильної та медичної промисловості.

Структура економіки в незалежній Україні не дає змоги досягнути нових цілей, що постали перед Україною як самостійною державою. До того ж, багато галузей є відсталими в науково-технічному відношенні, характеризуються низькою товарністю та напівфабрикатною спрямованістю експорту, залежать від монопольного імпорту важливих видів сировинних ресурсів. Ресурсомісткий та переважно витратний характер виробництва, зорієнтований на дешеві ресурси колишнього СРСР, значно зменшує конкурентоспроможність українських товарів на зовнішньому ринку.

Існують такі стратегічні напрями підвищення ефективності розвитку вітчизняного приватного сектора: удосконалення регуляторного середовища (законодавства), реформування системи податків і соціальних платежів, удосконалення системи державного управління та регулювання діяльності суб’єктів приватного сектора, створення дієвого механізму захисту прав власності, стимулювання формування системи ефективних неформальних інститутів.

Подібні статті по економіці

Системи та методи мотивації трудової діяльності на підприємствах
Необхідною умовою існування й розвитку суспільства є праця, як доцільна діяльність людей, що спрямована на задоволення їхніх життєвих потреб. Однією з складових праці є її мотивування на рівні агентів (учасників) трудових відносин. Сис ...

Зниження витрат промислових підприємств
Актуальність теми дослідження. Фінансовий результат діяльності будь-якого промислового підприємства, а також можливості його подальшого розвитку в основному залежать від розміру його витрат. Саме витрати є тим основним показником діяль ...