На сучасному етапі розвитку підприємства житлово-комунального господарства України функціонують у надзвичайно складних умовах. Головна проблема їх функціонування пов’язана з експлуатацією малоефективного обладнання, про що свідчать такі факти: фізична спрацьованість інженерних систем становить 50 %; третина водопровідних мереж повністю замортизована або перебуває в аварійному стані; понад 20 % каналізаційних мереж потребує заміни; більш, ніж 17 % води, яку подано споживачам, не відповідає вимогам чинного стандарту; у тепловому господарстві експлуатується близько 10 тис. низькоефективних котлів і понад 2 тис. середніх котлів, що вичерпали термін експлуатації або зняті з виробництва; 500 км теплових мереж перебуває в аварійному стані; близько 40 % очисних потужностей потребують відновлення або вдосконалення; чверть водопровідних очисних споруд і кожна п’ята насосна станція відпрацювала нормативний термін амортизації; фактично амортизовано половину насосних агрегатів, з яких 40 % потребують цілковитої заміни. ЖКГ споживає 25 % енергоресурсів, вироблених у країні, з них до 40 % складають втрати. Експлуатація морально і фізично застарілого обладнання призводить до надмірних витрат палива і значного забруднення навколишнього середовища.
Крім цього, кризовий стан комунальних підприємств призвів до втрати ними значної частини персоналу, виробничих приміщень, що обумовлює неможливість виконання робіт із ремонту й обслуговування житлового фонду, надання комунальних послуг належної якості. У зв’язку з цим останнім часом між городянами (споживачами послуг), які хочуть мати вибір у наданні послуг іншими, більш кваліфікованими виконавцями (спеціалізованими фірмами, організаціями), та житлово-комунальними організаціями й підприємствами, а також органами влади (місцевого самоврядування) досить часто виникає конфлікт інтересів, що підтверджується чисельними скаргами на неправомірні дії з боку монополістів під час надання житлово-комунальних послуг (розглядаються територіальними відділеннями Антимонопольного комітету України).
Отже, при нинішньому стані систем водо- і теплопостачання та існуючому рівні доходів населення практично немає конкурентних варіантів отримання послуг. Зокрема, при неякісному теплопостачанні, коли температурний режим опалення не відповідає нормативам, плату за обігрів квартири з мешканців - споживачів послуг все одно стягують у повному обсязі. У зв’язку з цим почався процес переходу значної кількості абонентів міських комунальних підприємств із надання послуг теплопостачання на автономне теплопостачання. Витоки води, газу, теплові втрати в мережах також оплачуються споживачами, оскільки використання приладів обліку в масовому масштабі ще не відбулося, а плата встановлюється за нормативами витрати ресурсів на 1 кв. м загальної площі або на одну людину. Особливо рельєфно комплекс зазначених проблем проявляється на регіональному і міському рівнях [8, с. 142].
Так, як повідомляє Головне управління статистики у Донецькій області, тільки по дорозі від фільтрувальних станцій до споживачів за 2012 р. втрачено 237 млн. куб. метрів води, тоді як безпосередньо населенням області використано 155 млн. куб. метрів. Це й недивно, адже 38 % протяжності магістральних водоводів, 52 % вуличних водопровідних мереж і 60 % внутрішньо-квартальних і дворових мереж є старими й аварійними. Не кращий і стан каналізаційних мереж, аварії на яких небезпечні ще й екологічними наслідками. Річні втрати тепло енергії склали 1,5 млн. Гкал, або 12,5 % загального об’єму виробництва. Це майже стільки, скільки потрібно для опалювання житлового фонду, наприклад, таких великих міст, як Маріуполь і Макіївка разом узятих. У цілому по області протяжність зношених і аварійних теплових мереж на початок цього року склала 574 км (у двотрубному численні), або восьму частину загальної їх протяжності. Найгірше положення з тепломережами у Краматорську і Макіївці, де в аварійному стані перебуває кожен другий кілометр, а також у Горловці - 37 %. Заміна комунікацій і устаткування вимагає значних засобів. За 2012 р. на теплопостачаючих підприємствах області збитки перевищили прибуток на 609 млн. грн., а у процесі діяльності зі збору, очищенню і розподілу води негативний фінансовий результат склав 421 млн. грн. [9].
Однією з основних проблем галузі є нераціональне й неефективне використання паливно-енергетичних ресурсів. Витрати енергоресурсів на одиницю виготовленої продукції та наданих комунальних послуг вітчизняних підприємств більш ніж у 1,5 рази перевищують аналогічні показники зарубіжних підприємств. Витрати палива на вироблення 1 ГКал тепла в комунальній енергетиці становлять 185-190 кг у. п., тоді як у розвинених країнах цей показник не перевищує 145-150 кг. Питомі витрати електричної енергії на подання питної води населенню у 1,8-2,6 рази перевищують аналогічні показники європейських держав [16, с. 40-43].
Оцінювання політичних ризиків у системі управління суспільним розвитком глобалізації
Характерною
ознакою суспільних процесів сучасності є збільшення масштабів впливу ризиків на
фінансово-економічні процеси, зокрема, на сферу відповідальності держави -
державний сектор економіки. За таких умов державне управління, під вплив ...
Підвищення використання виробничих та трудових ресурсів підприємства
Перехід до ринкової економіки потребує від підприємства підвищення
ефективності виробництва, конкурентоздатності продукції і послуг на основі
впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм
господарювання і управлін ...