Варто пригадати, що, починаючи з 90-х років минулого століття, регулювання наслідків фінансово-економічної діяльності ЖКГ (природних монополій) базувалося на неоконсервативних позиціях, тобто було зорієнтоване на обмеження функцій держави та розширення сфери дій ринкових мотивацій, стимулів і регуляторів. Починаючи з 1994 р., держава передала підприємства житлово-комунального господарства під юрисдикцію місцевих органів самоврядування. Водночас, досі не вироблено єдиних засад політики щодо природних монополій загалом. Такі методи управління, бюджетні дотації та монопольне становище цілком влаштовують комунальні підприємства. Монопольне становище є бажаним для них, оскільки дає змогу уникати низки проблем, пов’язаних з банкрутством і конкуренцією, займати привілейовану позицію на ринку послуг. Концентруючи у своїх руках певну владу, ці підприємства мають змогу нав’язувати свої умови іншим учасникам ринку. Монопольне становище робить їх незацікавленими у зміні моделей, асортименту, якості послуг. Високий рівень концентрації ускладнює перехід підприємств житлово-комунального господарства до ефективних методів управління і, відповідно, до лібералізації тарифів на комунальні послуги.
Вітчизняна практика показує, що природна монополія національної економіки спрямувала свої зусилля, насамперед, на максимізацію доходів, реалізуючи надані послуги за прийнятною для себе ціною. У Законі України "Про житлово-комунальні послуги" зазначено, що природний монополіст має право зменшувати ціну на послуги навіть у випадку їх не надання [21].
Отож, через "природно-монопольне" становище в цій інфраструктурі можна простежити надмірну можливість визначати характер господарських взаємовідносин на ринку, нав’язувати дискримінаційні умови своїм економічно і юридично залежним контрагентам. До 1995 р. Кабінет Міністрів України встановлював розміри зміни тарифів на послуги, а конкретні тарифи визначали місцеві органи влади на основі затверджених Урядом граничних коефіцієнтів. Підвищення цін і тарифів впродовж 1992-1993 рр. мали інфляційний характер. Таку проблему на рівні держави вирішували різними способами, які, на наш погляд, не були достатньо ефективними. Один із них полягав у наданні природним монополістам дотацій у тому випадку, якщо уряд бере на себе збитки, пов’язані з ціноутворенням. Така система дотування породжує соціальну несправедливість непрямих видів доходів окремих категорій споживачів, оскільки кошти на дотації з бюджету уряд отримує із податків, а вони, своєю чергою, призводять до втрат для підприємств, які не підлягають поверненню. Таким чином, система дотування ставить природних монополістів на межу фінансової кризи і змушує їх перекладати збитки від надання послуг населенню на госпрозрахункових споживачів, що підвищує собівартість та ціну промислової продукції.
На сьогодні основна проблема ЖКГ полягає в тому, що вся його система управління була і залишається в одних руках. ЖЕКи самі надають послуги, отримують гроші і самі себе контролюють. Тому нині особливо актуальним посідає дослідження стратегічних аспектів, проблем і перспектив реформування і розвитку житлово-комунального господарства [4, с. 78].
Враховуючи важливість нормального функціонування ЖКГ, його вплив на соціальну сферу України, галузь потребує кардинального реформування, що має передбачати насамперед формування її нової структурної побудови, яка б поєднувала найкращі надбання зарубіжних моделей управління житлово-комунальною сферою.
Оцінка економічної безпеки підприємства ВАТ Південьзахідшляхбуд
Прогрес
у розвитку інформаційних технологій стимулював розвиток всіх сфер
бізнес-відносин, де підприємницька діяльність все більше почала розвиватися в
бік конкурентоспроможних взаємин. Це, у свою чергу, призвело до необхідності
перег ...
Розробка антикризової фінансової стратегії підприємства ТОВ Альфа–Стар
Перехід до ринкових форм господарювання, та більш жорсткі умови
конкуренції, призводять до неплатоспроможності окремих суб'єктів
господарювання. Для них характерні: неефективне управління, криза неплатежів,
високий ступінь зносу основн ...