Політика обмінного курсу. Україна повинна знову прив'язувати свій обмінний курс. Єдиним розумним режимом обмінного курсу Україні представляється інфляційний, тобто обмінний курс повинен плавати, а монетарна політика бути спрямованої на утримання низького і стабільного рівня інфляції.
Можливо, НБУ може здійснювати обмежені валютні інтервенції, аби пом'якшити для коливання, але повинен націлюватися на конкретний обмінний курс. Передумовою політики інфляційного таргетування є реальна незалежність НБУ від щоденних політичних примх.
Державні витрати. У дещо найближчих років державні фінанси України перебувати під величезним тиском, і державні видатки суворо обмежені. Ще який чимало років зростання державних витрат буде неможливим. Навпаки, цей час у тому, щоб раціоналізувати державні витрати, та заодно слід уникати ситуативних, раптових скорочень після завершення гострої фази кризи.
Уряд не повинен встановити узгоджені показники загальних державних витрат, розрахованих як частка ВВП, і навіть співвідношення до ВВП основних складових державних витрат на середньострокову перспективу. Щоб запропонувати громадянам якнайбільше за наявні державні кошти і, державні витрати як такі та його основні статті повинні випробувати фундаментальне реформування.
Державні доходи. Також, як буде зведено і раціоналізовані державні витрати, повинні прагнути бути звужені і раціоналізовані надходжень від податків. Великі лазівки у податковому системі потрібно закрити, а процес оподаткування зробити більш цілеспрямованим.
Оподаткування і особливо адміністрування податків мали бути зацікавленими спрощені і вирівняні всім суб'єктів. Хоча основна структура податкової системи є адекватної, адміністрування податків є надміру обтяжливим і неефективним, завдаючи шкода як держава, і платникам податків.
Міжнародне фінансування. Наступні кілька років Україна матиме дуже обмежений доступом до міжнародним фінансовим ринків. Найзначимішим доступним фінансуванням буде фінансування з боку урядів (організації й уряду інших держав), і навіть прямі іноземні інвестиції.
Це сприятливе час підвищення підприємницького середовища із єдиною метою стимулювання як національного підприємництва, і прямих іноземних інвестицій. Міжнародні фінансових організацій можуть бути важливим «якорем» економічних реформ України.
Реструктуризація і націоналізація банків. Фінансовий криза змусив Україну здійснити глибоку реструктуризацію банків. Влада має зупинятися на півдорозі, вона повинна переважно скористатися нагодою очистити банківську систему від негідній практики і банків, які відповідають стандартам [9, с. 82].
Уряд був змушений націоналізувати сім банків. Хоча це і необхідне досягнення фінансової стабільності і рекапіталізації державним кошти, уряд повинен спланувати приватизацію, як тільки цього з'являться комерційні передумови.
Регуляція та державна допомогу. Криза вимагає ситуативних заходів. Певні галузі промисловості отримали державну підтримку, наприклад, нижчі на природний газ для заводів із виробництва мінеральних добрив чи прямі субсидії. Було підсилено валютне регулювання. Ці тимчасові надзвичайні заходи мають бути припинені за першої можливості.
Українська нація зазнала величезних втрат від глобального фінансової кризи. Важливо, щоб ці втрати не перетворилися на суцільні розтрати, а й стали інвестиціями нове краще суспільству й так економіку [9, c. 90-92].
Висновок
У сучасних умовах ведення бізнесу стає очевидним, що підприємства і компанії для виживання і збереження довгострокової конкурентоспроможності повинні постійно коректувати свою діяльність з урахуванням вимог навколишньої дійсності. Нові умови ведення бізнесу припускають постійну готовність до змін. Організація повинна володіти здібністю до правильної і своєчасної трансформації структури бізнесу, оперативно проводити адекватні стратегічні і оперативні зміни.
Кризові ситуації можуть виникнути на будь-якій стадії життєвого циклу підприємства, і це є особливістю існування господарюючих суб'єктів в ринкових умовах.
Освоєння нових ринків збуту як за рахунок просування на нові територіальні ринки традиційної продукції, так і шляхом освоєння нової продукції для виходу на нові продуктові ринки, рішення задач підвищення якості продукції, що випускається, і зниження ресурсомісткості на основі технологічного переозброєння, зміна постачальників. В процесі реформування свого бізнесу підприємства стикаються з різними проблемами. Це продаж майна, продаж активів, скорочення персоналу, втрата кредитів і позик, втрата постійних клієнтів.
Регіональна інвестиційна програма як форма державного управління інвестиційною діяльністю у регіоні
Інвестиційна
діяльність відіграє важливу роль у
регіональному розвитку продуктивних сил. Вихід української економіки з кризи
пов'язаний передусім з відтворенням інвестиційного процесу. Державне
регулювання інвестиційного процесу спря ...
Резерви підвищення продуктивності праці на підприємстві
економічна продуктивність праця
Вихід України з економічної кризи і вирішення
стратегічних завдань щодо розвитку національної економіки, можливі за умови
значного підвищення ефективності всієї сукупної праці суспільства. Від цього
залеж ...