Історично склалося, що Україна є однією з найбільших аграрних країн, чому сприяють її географічне положення, клімат та наявність значних площ родючих ґрунтів. На початку XX ст. більшу частину нашої країни займали сільські території, а частка населення, що проживала в сільській місцевості, становила близько 80%. За радянських часів урбанізаційні процеси скоротили частку сільського населення майже до 30%. Найбільшу питому вагу сільського населення сьогодні мають західноукраїнські регіони, де більш ніж половина населення проживає в селі, в той час як в індустріалізованих східних регіонах частка сільського населення становить близько 15%. Аграрна сфера економіки та суспільства має особливий соціальний статус через свою територіальну, поселенську та соціальну автономію щодо промислово-міської сфери. Актуальність дослідження визначається об’єктивною необхідністю виявлення передумов та ліквідації наслідків кризи в аграрній сфері України на основі комплексного аналізу наявної ситуації та пошуку нового організаційно-економічного механізму ринкової адаптації сільського господарства.
Питання розвитку аграрної сфери України завжди були в центрі уваги наукових досліджень та вивчалися відомими вітчизняними науковими фахівцями, зокрема такими, як: П. Т. Саблук, В. Я. Месель-Веселяк [1], Б. Й. Пасхавер, Л. В. Молдован, В. В. Юрчишин [3], О. М. Бородіна, І. В. Прокопа [4], Л. Ю. Мельник [5] та інші. Проте у зв’язку зі складною економічною ситуацією у державі, відсутністю достатнього досвіду управління аграрною сферою в сучасній ринковій економіці та високою динамічністю зовнішнього середовища залишається необхідність у постійному моніторингу стану та проблем сталого розвитку вітчизняної агарної сфери.
Мета статті встановлення реального економічного стану аграрного сектору та вияснення проблем, які потребують негайного вирішення для зміцнення конкурентоспроможності вітчизняної агарної галузі.
Дезінтеграція господарського комплексу колишнього СРСР, перехід до ринкової економіки відбулися раптово "шоковим" шляхом, що викликало трансформаційну кризу. Між 1990 і 2000 pp. валова продукція сільського господарства скоротилася майже вдвічі, а за сектором сільськогосподарських підприємств майже чотириразово. Така деградація сільськогосподарського виробництва була зумовлена різким падінням реальних доходів населення, яке призвело до значного скорочення продовольчого споживання. Хоча між 1990 і 2000 pp. частка витрат на продовольчі потреби у сімейних бюджетах подвоїлася (з 33 до 65%), середньодушове споживання продуктів харчування скоротилося м’ясопродуктів і рибопродуктів більш ніж удвічі, молочних продуктів - у 1,9 разу, яєць у 1,7 разу. Якщо у 1990 р. добовий раціон українця становив 3,6 тис. Ккал, у 2000 р. лише 2,6 тис. Ккал, а в 2010 р. збільшився до 2,9 тис. Ккал [6].
Із перших років нового століття почалося поступове повільне після кризове відродження національної економіки загалом і її аграрного сектору зокрема. Зростання реальних доходів населення дозволило між 2000 і 2009 pp. збільшити душове продовольче споживання на 30% (у порівнянних цінах). У сільському господарстві виникли ринкові можливості для після кризової відбудови. У 2001-2005 pp. валова продукція вітчизняного сільського господарства зросла на 10,1% (середньорічний темп приросту майже 2%), у 2006-2010 pp. цей показник збільшився на 12,0% (середньорічний темп приросту 2,24%) (табл. 1).
Переваги та недоліки показників ВНП та ВВП
Метою даної роботи є характеристика і аналіз комплексу понять, а саме
основних макроекономічних показників, які використовуються в системі
національних рахунків(СНР). Вони були створені з метою виміру сукупного
виробництва в ринковій екон ...
Інвестиційна підтримка інноваційної діяльності підприємств
В
теперішній час, на етапі економічного зростання України, регулювання інвестиційного
і інноваційного процесів з боку держави набувають особливого значення.
Дослідження
проблем інвестування економіки завжди знаходилося в центрі уваг ...