Якщо ліва частина рівняння (s) відноситься до минулого періоду, топрава (gw*cr) - до майбутнього. cr - виражає потребу в новому капіталі, поділену на приріст випуску продукції і тому називається необхідним коефіцієнтом капіталомісткості.
Оскільки схильність до заощадження є відносно сталою за певний період часу величиною, то Р. Харрод робить висновок, що гарантований темп економічного зростання має також відповідний сталий рівень. Сталу величину має, на думку Р. Харрода, і необхідний коефіцієнт капіталомісткості. При цьому він виходив з нейтрального характеру науково-технічного прогресу. Р. Харрод стверджував що капіталозберігаючий ефект науково-технічного прогресу в інвестиційному секторі виробництва компенсується працезберігаючим в секторі, де виробляються споживчі блага. Але, якщо дві величини рівняння є сталими, то сталою є і третя.
Якщо б фактичний рівень економічного зростання співпадав би з гарантованим, то розвинута ринкова економіка демонструвала б стійке безперервне зростання. Та на жаль на практиці стійкість відсутня, причому не лише в короткостроковому (статичному) але і в довгостроковому (динамічному) періоді. Р. Харрод стверджує, що фактичний рівень темпу економічного зростання співпадає з гарантованим лише в дуже рідких випадках. При цьому неспівпадіння в бік перевищення (g > gw), або ж в протилежний бік - (g < gw) призводить лише до посилення відхилення фактичної лінії розвитку від бажаної. Це відхилення відбувається або в бік економічного буму, що супроводжується значною інфляцією, або в бік економічного спаду і неминучої депресії та масового безробіття. Така поведінка економіки є результатом поєднання ефекту мультиплікатора і акселератора.
Ринкова економіка постійно «балансує на вістрі ножа», їй внутрішньо притаманна динамічна нестабільність, всередині неї постійно працюють відцентрові сили.
Відхилення фактичного темпу економічного зростання від гарантованого пояснює в основному короткострокові циклічні коливання. Природу довгострокових коливань допомагає зрозуміти природній темп економічного зростання. Якщо гарантований темп за умови повної завантаженості наявного капіталу все ж таки передбачає наявність вимушеного безробіття, то природній темп економічного зростання не допускає його. Природній темп економічного зростання. є максимально можливим темпом економічного зростання в довгостроковому періоді за умови повного використання усіх ресурсів і досягнень науково-технічного прогресу. В цілому ж природній темп економічного зростання визначається темпом приросту населення і темпом науково-технічного прогресу. Для забезпечення такого темпу економічного зростання наявних заощаджень в суспільстві може і не вистачити. Тому в рівнянні природного темпу економічного зростання передбачається відсутність рівності між лівою і правою частинами.
Неспівпадіння фактичних, гарантованих і природних темпів економічного зростання породжує довгострокові циклічні коливання. На думку Р. Харрода ринкова економіка не має внутрішніх механізмів подолання економічної нестабільності. Це під силу зробити лише цілеспрямованому державному регулюванню, яке покликане забезпечити умови сталого економічного зростання, довготривалої динамічної рівноваги.
Програма практичних заходів державної політики з підтримки стійкого економічного зростання у Р. Харрода включала дві групи:
) державне короткострокове антициклічне регулювання - приведення у відповідність фактичного і гарантованого темпів економічного зростання;
) політика довгострокового стимулювання економічного розвитку - наближення гарантованих темпів економічного зростання до природних і попередження масового безробіття.
До першої групи заходів відносилися такі традиційні для кейнсіанської теорії, як організація суспільних робіт, регулювання ставки позичкового процента, а також нововведення - створення „буферних запасів” сировини, матеріалів і продуктів харчування, які б поповнювалися в період економічного спаду і розпродавалися в періоди економічного піднесення. Друга група заходів включала максимальне зниження позичкового процента, аж до нульової позначки.
Модель Р. Харрода відображає принципову відмінність між неокласичними та кейнсіанськими поглядами на місце і роль заощаджень в економіці. При чому, якщо Кейнс відносився до заощаджень в цілому негативно, вбачаючи в них один із чинників депресії, то позиція Р. Харрода є більш виваженою. Заощадження є дуже бажаними до тих пір поки gw < gn, але коли gw > gnвони починають відігравати вже руйнівну роль, і тому є не бажаними.
Зниження витрат промислових підприємств
Актуальність
теми дослідження. Фінансовий результат діяльності будь-якого промислового
підприємства, а також можливості його подальшого розвитку в основному залежать
від розміру його витрат. Саме витрати є тим основним показником діяль ...
Системи інвестицій поняття, структура, принципи функціонування
Процес
розвитку ринкових відносин зумовлює необхідність подальшого дослідження
організаційно-економічних умов здійснення інвестиційної діяльності, формування
і використання інвестиційного потенціалу та удосконалення методів забезпеченн ...