Якісні зміни у складі робітничого класу

З урахуванням генезису основних форм капіталістичної власності у складі робітничого класу слід виділяти три основні групи: робітничий клас не монополізованого сектору економіки, суспільною формою розвитку якого є переважно індивідуальна капіталістична власність; робітничий клас, зайнятий у монополізованому секторі економіки, суспільною формою розвитку якого є колективна капіталістична власність; робітничий клас державного сектору економіки, суспільна форма якого - державна капіталістична власність. Найчисленніший загін робітничого класу зайнятий на малих і середніх капіталістичних підприємствах (у межах індивідуальної власності). Особливістю робітничих загонів немонополізованого сектору є те, що вони переважно не організовані у профспілки через невисоку концентрацію робітників і службовців на малих підприємствах, відсутність відповідного законодавства та ін. Як наслідок - на малих і середніх підприємствах більша тривалість робочого дня, нижчий рівень оплати робочої сили, гірші умови праці та ін. У державному секторі переважає частка працівників розумової праці. Загалом понад 70% найманих працівників у розвинених країнах - це ті, що мають різні професії вищої кваліфікації та зайняті переважно розумовою працею. Водночас з еволюцією відносин економічної власності частина висококваліфікованих найманих працівників частково (залежно від кількості наявних у них акцій та отримуваних дивідендів) втрачають окремі ознаки робітничого класу і перестають бути пролетарями. Ще більшою мірою це стосується інженерно-технічної інтелігенції. Становище робітничого класу в різних розвинених країнах неоднакове. Характеризуючи його у США, Дж. Масіоніс зазначає, що робітники отримують (на початку XXI ст.) дохід від 25 до 40 тис. дол. на рік (нижчий за середній), їх статки, якщо й існують, то незначні, багато професій не приносять їм задоволення, половина сімей робітників живе, як правило, у власному будинку, але в не престижних районах, поступити в коледж може лише третина їхніх дітей.

науковий революція робітничий капіталістичний

Висновок

Отже, НТР створює передумови для докорінної зміни характеру виробництва та функцій головною продуктивної сили - робітників. Вона пред'являє зростаючі вимоги до професійних знань, кваліфікації, організаційних здібностей, і навіть до спільного багатокультурного і інтелектуального рівня працівників, підвищує роль моральних стимулів й особистої відповідальності у праці. До праці поступово ввійде контроль і управління виробництвом, розкриття законів природи, розробка й запровадження прогресивної технології, нових матеріалів і деяких видів енергії, знарядь і засобів праці, перетворення середовища життя людей. Необхідною умовою цього є соціальне звільнення робітників, розвиток людської НТР - підвищення освіти і загальної культури всіх членів товариства, створення необмеженого простору для розвитку людини.

Подібні статті по економіці

Планування діяльності промислового підприємства
Будь-яке суспільство для забезпечення нормального рівня своєї життєдіяльності здійснює безліч видів конкретної праці. З цією метою люди створюють певні організації, які спільно виконують ту чи ту місію і діють на засаді певних правил і ...

Політика зайнятості населення в Україні
Актуальність обраної теми полягає в тому, що в Україні відбувається процес глобалізації та формування ефективного механізму ринку праці за рахунок перебудови його структурних елементів та характеру втручання держави у процеси на ринку ...