Аналіз собівартості на підприємствах України

Сучасна економіка потребує від підприємства підвищення ефективності виробництва, конкурентоспроможності продукції на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом, активізації підприємництва тощо. Важлива роль у реалізації цього завдання приділяється аналізу собівартості продукції. Зниження собівартості продукції є найважливішим чинником розвитку економіки підприємства. Собівартість є одним із найбільш багатогранних показників господарської діяльності підприємств [10, с.326-327].

Собівартість - це поточні витрати на виробництво і реалізацію продукції в грошовому вираженні [2]. Іншими словами, це фактор росту прибутку підприємства, джерело його виробничого та соціального розвитку.

В залежності від складу витрат розрізняють собівартість:

індивідуальну - витрати на виготовлення конкретного виду виробу;

технологічну - суму витрат на організацію технологічного процесу виготовлення продукції;

цехову - складається з технологічної собівартості;

виробничу - сума витрат підприємства, що включає цехові та загальногосподарські витрати на виробництво продукції;

повну - складається з виробничої собівартості та витрат, пов’язаних з реалізацією продукції та іншими невиробничими витратами;

середньогалузеву - основа встановлення оптової ціни на продукцію.

Аналіз собівартості продукції, робіт та послуг має важливе значення, оскільки дозволяє пояснити тенденції зміни даного показника, виконання плану, розраховувати вплив на приріст собівартості, визначити резерви і дати оцінку роботи підприємства стосовно використання можливостей зниження собівартості продукції.

На сучасному етапі розвитку економіки України визначення собівартості реалізованої продукції значно змінилося у зв'язку з переходом підприємств на новий план рахунків бухгалтерського обліку і застосування в практиці роботи національних стандартів бухгалтерського обліку.

Згідно з П(С)БО-16 у собівартість реалізованої продукції включаються:

виробнича собівартість продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду;

нерозподілена частина постійних загальновиробничих витрат;

понаднормативні виробничі витрати;

адміністративні витрати;

витрати на збут;

інші операційні витрати.

Виробнича собівартість продукції складається з:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

інших прямих витрат;

загальновиробничих витрат.

Собівартість продукції має тісний зв'язок з її ціною. Це проявляється в тому, що собівартість є базою ціни товару і водночас «обмежувачем» для виробництва (ніхто не випускатиме продукцію, ринкова ціна якої нижча за її собівартість).

Джерела інформації для аналізу собівартості продукції - це:

калькуляція собівартості товарного випуску;

калькуляція собівартості одиниці продукції;

статистичний звіт ф.5 «Затрати виробництва»;

дані синтетичного та аналітичного обліку (рахунки 801-809, 811-816,91);

бухгалтерська звітність ф.2 «Звіт про фінансові результати»;

кошторис;

план (середньостроковий, короткостроковий, оперативний).

Планування й облік собівартості продукції здійснюються за елементами витрат і статтями калькуляції, а тому й аналіз собівартості продукції також здійснюється передусім за цими напрямами.

При аналізі кошторису витрат на виробництво встановлюється пропорція, в якій всі витрати розподіляються між предметами праці, засобами праці і витратами на оплату живої праці. У результаті дається оцінка характеру виробництва (матеріаломістке, фондомістке, трудомістке) і звідси визначаються найважливіші напрями пошуку резервів зниження собівартості.

Подібні статті по економіці

Монопольна та конкурентна рівновага, цінова еластичність попиту
Сучасна ринкова економіка являє собою складний організм , що складається з величезної кількості різноманітних виробничих, комерційних, фінансових і інформаційних структур , які взаємодіють на тлі розгалуженої системи правових ...

Контроль розрахунків по оплаті праці та аналізу трудових ресурсів (на матеріалах Управління пенсійного фонду в Рокитнівському районі)
Ефективність функціонування та соціальний розвиток тих чи інших суб’єктів господарювання забезпечується передусім формуванням належних індивідуальних і колективних матеріальних стимулів, провідною формою реалізації яких є оплата праці ...