Будь яке підприємство або фірма намагається отримати якомога більший дохід від своєї діяльності, а отже прагне не тільки продати свій товар за максимально високою ціною, а скоротити свої витрати на виробництво й реалізацію продукції. Тому однією з важливих функції підприємства (фірми) є мінімізація витрати виробництва.
Облік виробничих затрат повинен бути організований так, щоб існувала можливість оперативно впливати на зниження собівартості, встановлювати фактори, які впливають на рівень собівартості і виявляти додаткові резерви її зниження.
Завдання обліку затрат виробництва, їх класифікація.
Перед обліком процесу виробництва стоять такі завдання:
1. Обмін і контроль за випуском продукції по її обсягу, асортименту, якості та виконання договорів-замовлень по цих показниках;
2. Обмін на виробництво і контроль за дотриманням кошторисів затрат;
3. Калькулювання собівартості продукції і контроль за виконанням плану собівартості;
4. Виявлення не використаних резервів на виробництво і контроль за недопущенням втрат у виробництві.
Для розв’язання цих завдань необхідно, щоб введення обліку затрат забезпечувало порівняння планових і фактичних показників собівартості.
До собівартості відносять:
1) витрати безпосередньо зв’язані з виробництвом продукції, обумовлені технології і організації виробництва, включаючи витрати на управління;
2) витрати на підготовку виробництва (на освоєння нових видів продукції);
3) витрати на удосконалення технології та організації виробництва, які здійснюються в ході виробничого процесу;
4) витрати на покращання умов праці і техніки безпеки підвищення кваліфікації працівників підприємства;
5) витрати зв’язані зі збутом продукції.
Крім витрат, які включаються в собівартість продукції, підприємства несе ще витрати, які покриваються за рахунок спеціальних джерел: прибутку (штрафи, пеня, % за кредит), фонду економічного стимулювання і спецпризначення (затрати на капітальний ремонт), капіталовкладень. Всі витрати на виробництво грунтують по таких ознаках:
1. по економічній ролі в процесі виробництва;
2. по способу включення затрат у виробництво;
3. залежно від об’єму виробництва;
4. по однорідності складу;
5. по видах витрат – елементам і статтям витрат;
6. по місцю виникнення – виробництвам, цехам, дільницям;
7. по видах продукції, робіт і послуг – калькулюючим об’єктам
8. по етапах виробничого процесу;
9. по календарних періодах.
Групування затрат по статтях калькуляції показує призначення окремих видів затрат у собівартості продукції. Для контролю за складом затрат по місцях їх здійснення і виявлення собівартості по видах виготовленої продукції необхідно знати не тільки, що затрачено в процесі виробництва, але і на які цілі (куди, на що). Ці затрати проведені, тобто їх треба враховувати по напрямах, відношенню до технологічного процесу. Такий облік затрат дає можливість аналізувати собівартість по її складових частинах і окремих видах продукції. Перелік калькуляційних статей встановлюється галузевими інструкціями.
Номенклатура калькуляційних статей:
1. сировини і матеріали;
2. повернені відходи;
3. паливо і енергія на технологічні цілі;
4. основна зарплата виробничих робітників;
5. додаткова зарплата виробничих робітників;
6. відрахування на соцстрах;
7. затрати на підготовку і освоєння виробництва;
8. витрати на утримання і експлуатацію устаткування (ВУЕУ);
9. загальновиробничі витрати;
10. загальновиробничі витрати;
11. загальногосподарські витрати;
12. інші виробничі витрати;
13. позавиробничі витрати.
Оновлення техніко-технологічної бази виробництва
Потенційні
можливості розвитку та ефективності виробництва визначаються насамперед
науково-технічним прогресом, його темпами і соціально-економічними
результатами. Що цілеспрямованіше та ефективніше використовуються новітні
досягнення ...