Оцінка необоротних активів як основа розкриття інформації у фінансовій звітності

Для того, щоб оцінити об'єкт для початку відповідно міжнародній практиці його треба визначити (рис. 2.7.).

Рис. 2.7 Дії бухгалтера відповідно оцінки необоротних активів відповідно Міжнародним стандартам фінансової звітності

Згідно з МСФЗ, при первісній оцінці необоротний актив слід оцінювати за його собівартістю, тобто за сумою сплачених грошових коштів чи їх еквівалентів, або ж справедливою вартістю іншої форми компенсації, що була надана для отримання необоротного активу на час його придбання (створення) або, якщо прийнято, за сумою, яку розподіляють на цей актив при первісному визнанні згідно з конкретними вимогами інших МСФЗ. Така оцінка виступає основою для формування валової балансової вартості необоротного активу в балансі. Відповідно до П(С)БО 7 «первісна вартість - це історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедлива вартість інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів».

Рис. 2.8 Цілі оцінки необоротних активів після їх визнання

Історична (фактична) вартість складається з витрат, понесених підприємством у зв'язку з надходженням об'єкту, що повинно бути зафіксовано у первинних документах. Згідно з МСБО 16, після визнання суб'єкт господарювання має обрати одну з концепцій подальшої оцінки необоротного активу:

А) або модель собівартості;

Б) або модель переоцінки.

Обрану модель затверджують у наказі про облікову політику і її слід застосовувати до всього класу основних засобів. В той же час об’єкти необоротних активів можуть оцінюватися також і після дати балансу.

Згідно з моделлю собівартості, необоротний актив можуть обліковувати за його собівартістю за вирахуванням суми накопиченої амортизації та будь-які накопичені збитки від зменшення корисності.

А іншою моделлю, об'єкт необоротних активів, справедливу вартість якого можна достовірно оцінити, слід обліковувати вже за переоціненою сумою, яка є його справедливою вартістю на дату переоцінки за вирахуванням будь-якої накопиченої амортизації. Переоцінку слід проводити з достатньою регулярністю, так щоб балансова вартість суттєво не відрізнялася від тієї, що була б визначена із застосуванням справедливої вартості на дату складання балансу. І це дуже важливо, тому що відповідає вимогам усіх користувачів, які бажають отримувати достовірну та своєчасну інформацію.

Існують питання, на які бухгалтери повинні самостійно дати відповіді, наприклад, з якою регулярністю треба проводити переоцінку основних засобів у сьогоднішніх ринкових умовах господарювання? На нашу думку, це питання необхідно розглядати за групами необоротних активів, зокрема основних засобів, та поділяти їх на:

-групу: основні засоби, справедлива вартість яких значно відрізняється від балансової на протязі року - проводити переоцінку при складанні фінансової звітності щокварталу;

-групу: основні засоби, справедлива вартість яких значно відрізняється від балансової на кінець року - проводити переоцінку при складанні фінансової звітності щороку;

-групу: справедлива вартість яких незначною мірою відрізняється від балансової за рік - проводити переоцінку раз у 2-3 роки.

Виникає також питання якими методами оцінки слід користуватися в операціях розрахунку вартісних різниць при переоцінці основних засобів? Міжнародний досвід введення обліку пропонує два методи переоцінки накопиченої суми амортизаційних відрахувань, які:

. перераховують пропорційно до зміни балансової вартості активу так, що балансова вартість необоротного активу після переоцінки дорівнює переоціненій сумі. Цей метод часто застосовують, коли актив переоцінюється за допомогою індексу до його амортизованої відновлюваної собівартості (1 метод переоцінки накопиченої амортизації основних засобів);

2. виключають з балансової вартості активу та чистої суми, перерахованої до переоціненої суми активу (2метод переоцінки накопиченої амортизації основних засобів - будівель).

Окремим питанням є оцінка строку корисної експлуатації необоротного активу, тому що вона прямо впливає на суму амортизаційних відрахувань таких активів та формування суми оподаткованого прибутку й достовірності фінансової звітності.

Згідно з МСБО 16, оцінка строку корисної експлуатації активу має опиратися на судження, яке ґрунтується на досвіді використання суб'єктом господарювання ринкових структур подібних необоротних активів при врахуванні факторів, запропонованих у п. 56 цього стандарту, але це не виключає наявність помилок. Одним із рішень цієї проблеми мимбачимо в залученні професійної оцінки експерта.

На відміну від міжнародних вимог обліку, у ПБО7 наведено лише один метод переоцінки основних засобів: « .якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу». Також слід підкреслити, що переоцінці належать як нарахована сума зносу так і первісна вартість необоротного об'єкту. При цьому застосовують індекс переоцінки, який визначають діленням справедливої вартості об'єкта на його залишкову вартість за формулами 2.1, 2.2 та 2.3.

Подібні статті по економіці

Нагромадження капіталу
Актуальність теми: аксіомою політичної економії є твердження про те, що об'єктивні передумови капіталістичного або ринкового, господарювання закладаються в процесі первісного нагромадження капіталу, тобто в період, коли кардинально змі ...

Основні стадії науково-дослідного процесу
Наукове дослідження - це цілеспрямований процес виробництва нових знань, які розкривають нові явища у суспільстві і природі, для використання їх у практичній діяльності людей. Методологія наукових досліджень у природознавчих, технічни ...