Тому слід зважено поставитися до проблеми відкритості, оскільки, як застерігає, зокрема, професор Гарвардського університету Д. Родрік: «не існує жодних доказів того, що інтеграція до світового господарського простору сама по собі приводить до покращення економічної ситуації. Навпаки існує багато переконливих доказів того, що відкритість, трактована як зменшення перешкод на шляху потоків капіталів і товарів, прямо не пов’язана з економічним зростанням: скоріше воно залежить від наявності ефективної внутрішньої стратегії щодо всіх прошарків населення, яка пом’якшує внутрішню конфліктність розвитку; від внутрішньої інституціональної політики, зокрема наявності інституцій, здатних швидко реагувати на ситуацію, на зміни, що відбуваються у глобальному середовищі, та вміло до них пристосовуватися. Саме досконала національна внутрішня інституціональна й економічна структура є запорукою інтегрування до світового простору на паритетних умовах. За відсутності цих обов’язкових компонентів стратегії зовнішньої лібералізації відкритість нічого не дасть». У цьому своєму твердженні Д. Родрік спирається на сучасні загальновизнані підходи, згідно з якими зовнішньоекономічна діяльність є підконтрольною державі, яка має виконувати функцію реалізації загальнонаціонального інтересу, а її зовнішньоекономічна політика має базуватися на фундаментальних засадах економічного зростання, а саме - інвестиціях, макроекономічній стабільності, людських ресурсах та ефективному управлінні, й виключати тезу щодо домінування інтеграційних інтересів як першопричини економічного зростання [17].
Таким чином, для забезпечення гармонізації національної та глобальної економіки держава вже тепер повинна розробити стратегію ефективного входження України в глобальний світ, яка має базуватися на поєднанні принципів відкритості економіки із захистом внутрішнього ринку, аналізі державних, регіональних та галузевих концепцій і програм соціально-економічного розвитку у співставленні із загальною ситуацією на світовому ринку і перспективами інтеграції України у світову економіку, гармонізації норм законодавства України з міжнародними нормами та правилами.
В основу цієї стратегії має бути покладена політика економічного патріотизму, яка абсолютно не суперечить ні принципам сучасного глобалізованого співжиття, ні інтеграційним намірам України. Це означає, що ми будуємо свою економічну політику передусім з врахуванням інтересів української економіки, наших товаровиробників і наших громадян - споживачів благ сучасної цивілізації. Крім того, сприяти позитивному впливу глобалізації на економіку України має розвиток законодавства з врахуванням стратегічних і тактичних цілей інтеграції України у світове співтовариство та пріоритетів української економіки, захисту українського ринку [8].
Концептуально існує дві парадигми поведінки національних держав у глобальному середовищі, що спираються на дві доктрини - класичного космополітизму й автаркії (причому у межах кожної з них передбачається застосування дієвого інструменту - протекціонізму, що у жодному разі не є результатом їхнього синтезу, як то прийнято вважати).
В основі класичного космополітизму лежить принцип об’єднання та відкритості, при якому має бути однаковий соціально-економічний рівень розвитку країн, щоб жодна нація не потрапила в залежність до іншої.
Автаркія заснована на принципі індивідуалізму в міждержавних відносинах, що реалізується через самоізоляцію.
Для пристосовані до умов глобалізації, Україна повинна розробити стратегію, яка має базуватися на поєднанні принципів відкритості економіки із захистом внутрішнього ринку. В основу цієї стратегії має бути покладена політика економічного патріотизму, яка абсолютно не суперечить ні принципам сучасного глобалізованого співжиття, ні інтеграційним намірам України.
Оцінка демографічного потенціалу регіону
Основа кожної держави - це населення, люди, які є її
громадянами, носіями державного суверенітету. Нормальний розвиток держави
неможливий без достатньої кількості населення, його працересурсного та
інтелектуального потенціалу, виробни ...
Комерційні банки
Промайнуло чотири роки
розбудови самостійної банківської системи. Безумовним досягненням є
створення дворівневої банківської системи на чолі з Національним
банком України, який дійсно став Центральним банком ...