Державний контроль за припливом капіталу. Після азіатської фінансової кризи спостерігалася активна підтримка курсу на введення контролю за припливом капіталу з метою запобігання потенційним валютним кризам. Такий контроль покликаний захистити ринки від міжнародних спекуляцій, даючи їм проводити незалежну грошово-кредитну політику. Окремі країни застосовували контроль за припливом капіталу протягом останніх двох десятиліть. Наприклад, Бразилія, Колумбія, Чехія, Малайзія, Чилі. Як показав чилійський досвід, контроль над короткостроковими капіталами при одночасному залученні довгострокових інвестиційних ресурсів сприяв значному успіху в економічному розвитку [15, 81].
Контроль за припливом капіталу - один із шляхів вирішення кризової проблеми і захисту національної економіки від нестабільності світових фінансових ринків. Якщо спекулятивний капітал не вкладається в економіку, то він і не йде з неї.
Отже, уряду будь-якої країни, яка захоче використати чилійський досвід, варто порівняти більші витрати капіталу (насамперед, малих і середніх компаній) з потенційними перевагами, зокрема зі зменшенням макроекономічної нестабільності.
Закордонні капіталопотоки, головним чином короткострокові, можуть створити проблеми для приймаючої економіки внаслідок своєї нестабільності. За відсутності жорсткого фінансового контролю над кредитуванням і одержанням кредитів нерегульовані капіталопотоки можуть негативно вплинути на приплив довгострокових інвестицій.
Ослаблення контролю за рухом міжнародних капіталів здійснюється з метою завершення ринкових реформ. Це можливо тільки за умови створення
реальної системи контролю за внутрішнім фінансовим ринком. Іноді контроль за припливом капіталу слід посилити. Проте довгострокові рішення, пов'язане зі стійким курсом стосовно потоків міжнародних капіталів, є важливим чинником для країн, які проводять політику стабілізації валютних курсів, встановлення системи банківського контролю.
Як вважають деякі закордонні економісти, ринки що розвиваються (emerging markets), повинні запроваджувати контроль за короткостроковими капіталопотоками, щоб уникнути фінансової нестабільності. Разом з тим контроль за відтоком капіталу й насамперед кількісні обмеження на відтік виявилися неефективним заходом. Контроль використовувався як постійний інструмент державної політики, сприяв зростанню корупції й у більшості випадків не стимулював урегулювання кризової ситуації. Тимчасовий контроль - дієвий захід у кризовий період.
Структура та організація господарської діяльності приватного підприємства
Мета даної дипломної роботи полягає в ознайомленні із
специфікою діяльності ПП "Богдан", змістом і характером роботи його
працівників, закріпленні теоретичних знань, одержаних під час навчання в
інституті і набуття певних пра ...
Політика зайнятості населення в Україні
Актуальність
обраної теми полягає в тому, що в Україні відбувається процес глобалізації та
формування ефективного механізму ринку праці за рахунок перебудови його
структурних елементів та характеру втручання держави у процеси на ринку ...