Інвестиційний режим в умовах політики стимулювання експорту є більш успішним у порівнянні з імпортозаміщенням. Як правило, ПІІ мають помітну експортну спрямованість і значно менше зацікавлені у вирішенні проблеми насичення внутрішніх ринків. Експортні продажі більш ефективні на відміну від реалізації товарів на внутрішньому ринку приймаючої країни. Більше того, ПІІ з експортною спрямованістю меншою мірою підпадають під регулювання.
Збільшення обсягу закордонних капіталовкладень за умови проведення політики стимулювання експорту можна пояснити дією тих же факторів, що сприяють швидкому формуванню національного капіталу [14, 106].
Розширення зовнішньоекономічних зв'язків приймаючої держави дає переваги як національним фірмам, так і їхнім закордонним філіям і дочірнім компаніям. Проте вимоги стосовно використання місцевого компонента не можна вважати обґрунтованими. Ці обмеження еквівалентні миту, стягнутому з імпортних товарів. Вони збільшують виробничі витрати закордонних фірм і знижують можливість використання міжнародних джерел.
Зростання витрат виробництва скорочує обсяг виробництва, а, відтак, і рівень попиту на місцеві компоненти й запасні частини. Очікувані переваги від зміцнення зв'язків між національними й закордонними фірмами шляхом регулювання норми місцевого компонента не матеріалізуються. ТНК можуть вибрати інший варіант - стимулювати капіталовкладення закордонних виробників в економіку приймаючої країни і не підтримувати національних постачальників аналогічної продукції. Зрештою, саме можливості постачання, а не регулювання норми місцевого компонента дає змогу визначити, наскільки важливою є роль національного джерела постачання, і необхідний час, щоб вирішити цю проблему.
Ще одна перевага ПІІ, що мають експортну спрямованість, - приплив іноземної валюти в приймаючу державу, що сприяє забезпеченню збалансованості платіжного балансу. Відповідно, приймаючі країни прагнуть створити адекватний інвестиційний клімат для залучення закордонної валюти, репатріації капіталу й прибутку, що підвищує ефективність діяльності закордонних фірм.
В умовах політики експортного стимулювання ТНК стикаються з конкуренцією на зовнішніх ринках з боку національних і закордонних компаній. Конкуренція змушує національні компанії підвищувати ефективність виробництва. Конкуренція між ТНК, у свою чергу, підсилює зв'язок з національною економікою на основі укладання угод про субпідряд і постачання сировини.
Навпаки, в умовах політики імпортозаміщення ТНК не можуть вибирати оптимальні технології і змушені використовувати місцеві ресурси, навіть якщо це негативно позначається на рівні витрат виробництва.
Стимули далеко не завжди виявляються ефективними, коли йдеться про залучення закордонного капіталу. Ключовим моментом залучення ШІ є наявність ресурсів, що сприятливо позначаються на конкурентноздатності ТНК. Це наявність кваліфікованої робочої сили і відповідної інфраструктури.
Оновлення техніко-технологічної бази виробництва
Потенційні
можливості розвитку та ефективності виробництва визначаються насамперед
науково-технічним прогресом, його темпами і соціально-економічними
результатами. Що цілеспрямованіше та ефективніше використовуються новітні
досягнення ...
Регулювання і розподіл доходів
Будь-яке суспільство є складним утворенням, що складається з людей,
об'єднаних певними ознаками. Однією з основних характеристик людини в сучасному
суспільстві є розмір і засоби одержання нею свого сукупного доходу. Доход у
самому зага ...