У 80-х роках XIX ст. почалася стагнація міжнародної торгівлі. Експорт товарів з Великобританії зменшився на 20 %. Німеччини — на 5, Франції — на 3 %. Це було пов'язано з падінням цін на промислові та сільськогосподарські товари через зміни у промисловому виробництві в межах світового господарства, а також із загостренням економічної боротьби між європейськими країнами та США.
З 1896 р. почався перелом у світовій торгівлі, що знову розвивалась швидшими темпами порівняно з промисловістю. Ціни систематично зростали внаслідок монополізації виробництва і відкриття золотих копалень на Алясці, в Канаді, Південній Африці.
У світовій торгівлі зменшилася частка Європи, одночасно зросло значення американських і азіатських країн, що видно з таких даних, %:
Країна |
1900 |
1913 |
Єврпа |
65,9 |
61,2 |
Америка |
19,1 |
21,5 |
Азія |
9,5 |
11,4 |
Африка, Австралія |
5,5 |
5,9 |
У світовій торгівлі Європа зазнала втрат в основному через Великобританію (на 3,6 %) і Францію (на 1 %). Частка США під тиском конкуренції зменшилася з 11,5 до 11,1 % у світовій торгівлі. В цілому частка Великобританії, Німеччини, Францї, США в 1900 р. становила 42,9 %, а в 1913 р. — 38,7 % світової торгівлі.
Відбулися зміни в структурі товарообміну. Якщо для XIX ст. був характерний обмін промислових товарів на сировину і продукти харчування, то на початку XX ст. зросло значення фабрикатів у експорті всіх європейських країн, США та Японії. Перше місце займала Великобританія — 77,9 % всього експорту в 1913 р., потім Франція — 60,8, Німеччина — 58,7 %.
Характерною ознакою зовнішньоекономічних відносин був імпорт сировини з колоніальних країн, оскільки найрозвиненіші країни, за винятком США, були мінімально забезпечені сировиною. У 1913 р. в УСЬОМУ імпорті Великобританії частка сировини досягала 36 %, Німеччини — 56,1, Франції - 58,7, США - 53,2 %.
Для світової торгівлі сільськогосподарськими продуктами був притаманний аграрний протекціонізм, який поглибився кризою 1875 — 1896 рр. Лише Великобританія заборонила хлібні мита. що було викликано інтересами промислового капіталу. На шлях вільної торгівлі стали Бельгія, Шотландія. На початку XX ст. відбувся перелом у світових цінах на хліб. почалося їх підвищення. Різко скоротився експорт зернових культур із США. а посилився з Росії, Канади, Аргентини, Австрії, Румунії. Значна роль належала експорту м'ясо-молочних продуктів та птиці.
З кінця XIX ст. для зовнішньої торгівлі характерною була тенденція зростання протекціонізму і встановлення монопольних цін. Країни укладали торгові договори, підписували інвестиційні угоди.
З розвитком міжнародної торгівлі, починаючи з 70-х років, дедалі більшого значення набув експорт капіталу. Найбільшими експортерами були Великобританія, Франція, Німеччина, Бельгія, Швейцарія, Голландія, про що свідчать такі дані, млрд марок:
Країна |
1880 |
1913 |
Великобританія |
30 |
76 - 77 |
Франція |
12 - 15 |
48 - 49 |
Німеччина |
4-5 |
ЗО - 32 |
Бельгія |
- |
2-3 |
Голландія |
3-4 |
4-6 |
Швейцарія |
- |
4-5 |
США мали велику зовнішню заборгованість, що в 1912р. становила 6750 млн дол. Одночасно протягом першого десятиліття XX ст. вони збільшили ввіз капіталу з 500 млн дол. до 2,5 млрд дол. в 1913 р.
Обґрунтування виробництва і оцінка ефективності діяльності ТОВ Севмолокозавод за основними критеріями
В
умовaх ринкових відносин головною лaнкою всієї економіки виступaє підприємство,
оскільки сaме нa цьому рівні створюються необхідні для суспільствa життєві блaгa.
Стійке
фінaнсове положення промислового підприємствa, діючого в умов ...
Структура потреб підприємства
Важливим фактором розвитку підприємств, установ та організацій є
рівень кадрового забезпечення. Він показує наскільки даний вид економічної
діяльності, спроможний забезпечити вакантні робочі місця достатньою чисельністю
кваліфікованих ...