Легалізація зайнятості та детінізація заробітних плат є передумовами стабілізації Державного бюджету та досягнення цілей реформування системи пенсійного страхування, передбачених Програмою економічних реформ на 2010-2014 рр. Існуючий масштаб тінізації ринку праці та наявність налагоджених механізмів легкого виведення у тінь заробітних плат негативно позначається на розмірах внесків працюючих до Пенсійного фонду (ПФУ) та фондів соціального страхування (ФСС), а також доходах бюджету від податку з доходів фізичних осіб. Крім того, додана вартість, яка формується на підприємствах, що сплачують нелегальну заробітну плату, штучно занижується, що негативно впливає на обсяг надходжень до бюджету від ПДВ. За таких умов, навіть незначні коливання економічної кон’юнктури збільшують масштаби виведення заробітних плат у тінь, що дестабілізує систему державних фінансів та солідарну пенсійну систему, а також стримує нагромадження коштів накопичувальної системи.
Соціальна незахищеність та неможливість реалізації соціальних гарантій нелегально працюючими або тими, хто частково отримує тіньову заробітну плату, спричинює зростання рівня бідності в країні. Маніпуляції з розміром офіційних доходів дають можливість нелегально та легально працюючим з низькою офіційною заробітною платою необґрунтовано отримувати від держави соціальну підтримку, що негативно позначається на результативності вирішення завдань реформи системи соціальної підтримки.
Основним принципом реалізації заходів з детінізації заробітних плат має стати непогіршення умов ведення бізнесу та оплати праці сумлінних платників податків.
Серед основних напрямів детінізації оплати праці, які нині широко дискутуються, виділимо наступні: зменшення навантаження на оплату праці податками та страховими внесками; посилення зв’язку між фактично сплаченими страховими внесками та розміром пенсійного забезпечення; перерозподіл розмірів страхових внесків між працюючим та роботодавцем; посилення відповідальності за ухилення від сплати податків та страхових внесків; поліпшення адміністрування податків; запровадження індикативних заробітних плат; поліпшення якості соціальних послуг.
. Перерозподіл обсягів страхових внесків між працівником та роботодавцем.
Досвід розвинених країн свідчить, що розмір страхових внесків, які сплачує роботодавець, зазвичай є меншим, аніж внесок працюючого. Тому прихильники такого заходу наголошують на необхідності перерозподілу внесків. Разом з тим наявність причинного зв’язку між співвідношенням внесків роботодавця і працівника та рівнем тіньової економіки поки залишається дискусійним питанням. Опоненти зазначеної позиції63 стверджують, що такий перерозподіл не матиме значення, оскільки для працівника важливим є розмір отримуваних коштів у вигляді оплати праці, а для роботодавця - фактична вартість трудових ресурсів. Тому, як за існуючих умов, так і у разі перерозподілу внесків, сторони продовжуватимуть домовлятися. Крім того, опоненти стверджують, що реалізація пропонованого заходу зменшить розмір "чистої" заробітної плати.
Політика зайнятості населення в Україні
Актуальність
обраної теми полягає в тому, що в Україні відбувається процес глобалізації та
формування ефективного механізму ринку праці за рахунок перебудови його
структурних елементів та характеру втручання держави у процеси на ринку ...
Комерційні банки
Промайнуло чотири роки
розбудови самостійної банківської системи. Безумовним досягненням є
створення дворівневої банківської системи на чолі з Національним
банком України, який дійсно став Центральним банком ...