Сьогодні Україна виробляє сучасне рентгенівське обладнання з цифровою обробкою зображення, що дає значно меншу дозу опромінення, ніж старі апарати. До того ж воно набагато економічніше й зручніше: для роботи не потрібна плівка, а отримані файли легко архівуються. Налагоджено власне виробництво ультразвукової техніки, зокрема й цифрової, що за якістю наближається до світових аналогів. Є в нас якісна наркозно-дихальна апаратура, пульсоксиметри, кардіографи, монітори ЕКГ і артеріального тиску, кріохірургічні установки, томографічні гамма-камери. Серед великих вітчизняних компаній київська «Медапаратура» (рентгени, флюорографи як стаціонарні, так і пересувні), харківський «Квант», київська «Ютас», виробник кардіологічного обладнання. Ще одне велике харківське підприємство - «Радмір», що випускає ультразвукові апарати як із кольоровим, так і з чорно-білим зображенням. Тож виробничі потужності в Україні є.
Міністерство охорони здоров’я виділяє надто мало коштів на закупівлю медобладнання, та й ті йдуть в основному не на вітчизняну продукцію. Є програма під Євро-2012, але в основному закуповується імпортне обладнання. Укладалися договори з міністерством, підприємства виготовляли продукцію, але оплати не було. Сьогодні більшість державних підприємств, що випускають мед апаратуру, акціонерні товариства.
Так, у бюджеті Міністерства охорони здоров’я передбачаються кошти на закупівлю медтехніки. Та потім до цього процесу долучаються тендер і посередники. Звідси всі негативні наслідки. Звісно, можна заперечити, що весь світ живе на тендерах. Проте, за словами фахівців, багатьом вітчизняним підприємствам важко брати участь у тендерах, адже там часто ставляться нереальні вимоги. [3]
Сьогодні вкрай необхідна розробка такої номенклатури, аби наші виробники могли брати участь у відкритих торгах. Звичайно, високотехнологічну апаратуру доцільно закуповувати за кордоном. Але в нас є підприємства, що випускають обладнання, якого потребують наші лікувальні установи. Це обладнання значно дешевші за імпортні аналоги. Щоб підтримати вітчизняного виробника, необхідна державна програма, система держзамовлення, але цього немає.
На початку цього року президент Української асоціації постачальників і виробників медичної техніки Микола Кузьма порівняв медтехніку з Попелюшкою: все в останню чергу і за залишковим принципом, з обмеженими термінами постачання і нерегулярними передоплатами.
У нашій країні повна відсутність плановості постачань. Це нищить вітчизняного виробника, який не може спланувати свою роботу, тому що не знає, скільки треба зробити приладів, за якою ціною.
Ще одна болюча проблема - розробка вітчизняної апаратури. Державна комплексна програма створення нової медичної техніки (затверджена постановою Кабміну в травні 1992 р.), що передбачала участь у її розробці та серійному виробництві багатьох підприємств оборонної промисловості (у тому числі й конверсійних), поступово зійшла нанівець. Передбачений програмою серійний випуск апаратури, отже, і здійснення державних випробувань, а потім серійне виробництво були спущені на гальмах і переведені на так звані ринкові відносини. Тобто державне замовлення на постачання медичної техніки, по суті, було анульоване.
У 2008 році затверджено Державну цільову науково-технічну програму розвитку медичної техніки на 2009-2013 роки. Вона передбачає створення умов для розробки конкурентоспроможної вітчизняної медичної техніки, доведення її до рівня сучасних світових стандартів, розширення номенклатури і зменшення імпорту.
Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування необхідності її розв'язання програмним методом.
До 1992 року Україна одержувала медичну техніку від 350 заводів-постачальників, з яких лише 19 відсотків знаходилися на території України. Унаслідок цього вітчизняна промисловість могла забезпечувати потребу в медичних виробах лише на 13-15 відсотків за номенклатурою і близько 20 відсотків за обсягом. Для забезпечення розвитку галузі у період з 1992 по 2003 рік виконувалися дві державні програми розвитку медичної техніки, які дали можливість значно покращити ситуацію за рахунок освоєння виробництва імпортозамінної медичної техніки, створити принципово нову медичну техніку та умови для збільшення виробництва медичних виробів з 740 до понад 2200 найменувань. Розроблення і виробництво медичної техніки здійснюють понад 250 підприємств різних форм власності, з них 38 державних підприємств, 28 акціонерних товариств, 20 закритих акціонерних товариств, 4 спільних підприємства, 111 товариств з обмеженою відповідальністю, 50 малих та інших приватних підприємств. Зазначені підприємства забезпечують виробництво таких груп медичної техніки, як апарати штучної вентиляції легень і наркозно-дихальне обладнання, слухові апарати, рентгендіагностичне обладнання, ультразвукове діагностичне обладнання, електрокардіографи різних видів, холодильне та кріогенне обладнання, спеціальні медичні меблі, обладнання для травматології, ортопедії та малорухомих хворих, інструмент для хірургії і стоматології, кольпоскопи, стерилізатори сухоповітряні, парові та бактерицидні, електродіагностичні апарати і електростимулятори. Стримування розвитку виробництва вітчизняної медичної техніки обумовлене втратою підприємствами оборотних коштів через інфляцію, відсутністю державного замовлення, низьким фінансуванням переоснащення закладів охорони здоров'я з державного та місцевих бюджетів. Витрати з державного та місцевих бюджетів, пов'язані з придбанням медичної техніки, в 3-4 рази менші від необхідних. Відсутність державного замовлення та малі обсяги централізованих коштів державного і місцевих бюджетів для здійснення закупівель не дають змоги вітчизняним виробникам отримувати прибутки від реалізації медичної техніки і виділяти достатні кошти на створення нових видів медичної техніки, розширення їх номенклатури, зокрема складної медичної техніки, розроблення та впровадження у виробництво якої здійснюється тривалий час та потребує значних коштів. Вести такі розроблення за відсутності обігових коштів та наявності великих кредитних ставок підприємства не мають змоги. Результати аналізу централізованих закупівель медичної техніки для закладів охорони здоров'я свідчать, що на сьогодні потреби країни у вітчизняній медичній техніці можуть бути забезпечені лише на 30-35 відсотків, що зумовлено, зокрема, недостатньою номенклатурою вітчизняних виробів медичного призначення. Отже, визначилася чітка тенденція до зниження обсягу фінансування централізованої закупівлі виробів медичного призначення та обсягу закупівлі вітчизняної техніки.
Становлення економічної думки
Життя
людей надзвичайно різноманітна, складна і суперечлива. Вона охоплює економіку,
політику, культуру і т.д. Різні сторони суспільного життя вивчаються різними
науками. Однією з таких наук є економічна наука. Економічна наука має тр ...
Місце та роль ринкової конкуренції у суспільному виробництві
Необхідною
умовою ефективного функціонування механізму саморегулювання ринкової економіки
є конкуренція. Вона є важливою рушійною силою розвитку ринкової економічної
системи. Конкуренцію породжують об'єктивні умови ринкового господарюв ...