Україна прийняла на себе зобов'язання обмежити внутрішню державну підтримку у розмірі 3,04 млрд. грн., та скоротити її в наступні 6 років до 2,4 млрд. грн.
Переговори країни-претендента відносно зниження бар'єрів входження на внутрішні ринки при приєднанні до СОТ є також досить складними і тривалими. Саме в цій сфері відбувається найбільший тиск з боку членів СОТ, які належать до найбільших світових експортерів продовольства. Згідно з основними домовленостями в рамках Уругвайського раунду, передбачалось трансформувати нетарифні технічні бар'єри в еквівалентні тарифи. Саме завдяки своїй непрозорості, заплутаності і жорсткості в застосуванні нетарифні методи вміло використовувались багатьма країнами як ефективний інструмент захисту внутрішнього ринку, при цьому імітувалась картина досить ліберального доступу продукції інших країн на свої продовольчі ринки.
Крім того, було ухвалене рішення про зв'язування сільськогосподарських тарифів (включаючи ті, що були отримані в результаті тарифікації), тобто проти підвищення понад рівні, визначені в відповідних Розкладах. І знову ж таки для країн, що розвиваються, були надані поступки в тому, що вони отримали можливість встановлювати верхній граничний рівень, який перевищує діючі або погоджені в результаті переговорів ставки. Як результат, деякі країни скористались даною ситуацією і отримали верхні граничні рівні тарифів значно вищі, ніж ті, що діють у цих країнах.
Україна погодилась встановити імпортні тарифи на сільгосппродукцію на рівні 10,66% (тобто зменшити в середньому на 50%). Зокрема, на м'ясо - з 21,5% до 13,13%; на молоко та молочну продукцію - з 24,8% до 10,1%; на харчову продукцію - з 18,3% до 9,8%, на алкогольні та безалкогольні напої - з 23,9% до 13,6%.
Хоча теоретично зниження імпортного мита має сприяти наповненню ринку відносно дешевою аграрною продукцією і надавати позитивний вплив на задоволення попиту населення, в існуючих умовах не слід очікувати подібного ефекту, оскільки погіршення стану вітчизняних товаровиробників буде мати ланцюгову реакцію, яка в кінцевому результаті негативно вплине знову ж таки на споживачів. Відбувається процес спрощення структури експорту (експортується сільськогосподарська сировина і продукти первинної обробки). Імпортується, навпаки, продукція з високим рівнем доданої вартості (не виключено, що з тієї самої сировини), тобто прибутки отримуються за кордоном, а рентабельність власного народного господарства зменшується. І якщо зараз присутність національного товаровиробника на агропродовольчому ринку становить 93%, то з появою нового конкурентного середовища існує можливість зниження цієї частки до 60-70%.
Одним із головних пунктів, які розглядалися на останніх переговорах у рамках COT, було питання надання експортних субсидій сільськогосподарській продукції. Вважалось, що саме великі експортні субсидії країн перешкоджають розвитку вільної торгівлі, тому що вони використовувались з метою реалізації надлишкової аграрної продукції на світових аграрних ринках. Найбільші експортні субсидії застосовували країни ЄС (так, у 1995-1998 pp. ЄС витратили на експортні сільськогосподарські субсидії 27 млрд. дол. США, що складало близько 89% сумарних аграрних експортних субсидій країн СОТ) на відміну від США, де експортні субсидії сільгосппродукції практично відсутні (за винятком експорту пшениці і молочних товарів), тому США активно виступали за їх ліквідацію.
Проблема легалізації доходів на ринку капіталу
Сучасний розвиток української економіки неможливий без її
послідовної інтеграції до міжнародних фінансових відносин. Тому сьогодні
здійснюються активні кроки, спрямовані на приведення різних сфер народного
господарства у відповідність ...
Техніко-економічні показники формувального відділення ливарного цеху
Литво є одним з найстаріших способів, яким
ще в старовині користувалися для виробництва металевих виробів - спочатку з
міді і бронзи, потім з чавуну, а пізніше із сталі та інших сплавів.
В нашій країні високими темпами ростуть
об'єм ...