Тривалий час у переговорах щодо лібералізації торгівлі товарами сільське господарство було віднесено до "особливого" сектора і тут механізм тарифного прив'язування до Уругвайського раунду не використовувався (за винятком раунду Діллона у 1960-1961 pp.). Пояснення цьому криється у специфіці самого сільського господарства. Як засвідчує світовий досвід воно не виступає основою зростання економіки, яка забезпечує загальне піднесення рівня життя в тій чи іншій країні, тобто завжди існує проблема суттєвого відставання рівня розвитку сільського господарства від лідируючих галузей економіки. Тому країни змушені знаходити можливості вирішення цих суперечностей з урахуванням власних можливостей. Так, економічно розвинені країни застосовують політику міжгалузевого перерозподілу ВВП на користь агросфери. Не зважаючи на високу затратність сільського господарства для державного бюджету, існують вагомі аргументи на його підтримку і розвиток, серед яких: гарантування необхідної кількості продовольства, оскільки продовольча безпека є невід'ємною частиною економічної безпеки держави; важливе місце сільського господарства в системі народногосподарських зв'язків, яке забезпечує завантаження ресурсопоставляючих, переробних галузей, транспорту й торгівлі; зберігання робочих місць, економія з виплати допомоги по безробіттю; захист суспільства від соціальних конфліктів; запобігання міграції сільського населення до міст, збереження й захист традицій сільського способу життя тощо.
Розвинені країни, маючи можливість надавати значні фінансові ресурси для вирішення проблем в аграрному секторі, все ж таки досить часто опинялись перед складністю їх розв'язання щодо перевиробництва продовольства та зменшення доходів фермерів. Тобто періодичне загострення вищеназваних проблем змушувало знаходити інші шляхи для їх подолання, крім того, існував постійний тиск з боку країн-експортерів, які виступали за більш сприятливі умови доступу на ринки інших країн.
Не досить активно за лібералізацію у сфері сільського господарства виступали країни ЄС, і протекціоністський напрям в їх торговельній політиці був пов'язаний з виробленою системою захисту внутрішнього аграрного ринку. Аграрна політика ЄС була спрямована на вирішення таких завдань, як збереження внутрішнього ринку, коригування його нерівноваги, створення сприятливої системи формування цін для сільгоспвиробників і ефективних експортно-імпортних операцій з урахуванням національних інтересів, внаслідок чого внутрішній ринок країн ЄС виявився досить захищеним (за допомогою як тарифних, так і нетарифних методів), а надання експортних субсидій створювало можливість успішно конкурувати з іншими розвиненими країнами. Вважалось, що саме експортні субсидії значною мірою перешкоджають розвитку вільної торгівлі у сфері продовольства. Активними прихильниками у ліквідації таких субсидій виступили інші країни-експортери, в першу чергу СІША, де експортні субсидії майже не застосовувались. Проте основна суперечність інтересів країн-експортерів та країн-імпортерів мала набагато серйозніше підґрунтя, ніж здавалося на перший погляд, що пов'язано з внутрішніми протистояннями інтересів окремих сегментів продовольчого комплексу. Успішні експортери виступали за ліквідацію більшості бар'єрів на шляху вивозу своєї продукції (як тарифних так і нетарифних). На противагу їм представники тих продовольчих галузей, які користувалися засобами захисту від більш дешевої продукції з інших країн світу, не поділяли погляди перших. Крім того, кожна окремо взята країна має особисті інтереси з огляду на власну аграрну політику, і в групу прихильників чи навпаки противників лібералізації об'єднувалися як високо розвинені, так і малорозвинені країни.
Проблема інвестування єкономіки України за рахунок внутрішніх резервів
Інвестиції є основою розвитку
підприємств, окремих галузей та економіки країни в цілому. Від уміння
інвестувати залежить розквіт чи занепад власного виробництва, можливості
вирішення соціальних й екологічних проблем, сучасний рівень і поте ...
Санація і реструктуризація підприємства
Становлення і розвиток в Україні ринкової інфраструктури суттєво змінюють економічне, інформаційне і правове середовище функціонування підприємств, зміст їхньої фінансової діяльності. Фінанси підприємств є основою фінансової системи країни. Фінансови ...