Основи формування ринку продукції харчової промисловості та особливості його функціонування

Харчова промисловість є сукупністю галузей і підприємств, які виробляють однорідну за економічним призначенням продовольчу продукцію і доводять її до споживачів. Завдяки її розвитку відбуваються значні структурні зміни у виробництві і споживанні продуктів харчування.

Значення харчової промисловості в розвитку продовольчого ринку визначається й тим, що вона виступає основним споживачем сільськогосподарської сировини. Крім того, переробні галузі здійснюють функції оптового, а нерідко дрібнооптового продавця у відносинах із посередницькими структурами та підприємствами і фізичними особами торговельної мережі в Україні й за кордоном. З кінця 90-х років спостерігається структурна перебудова каналів реалізації сільськогосподарської продукції на користь торговельно-посередницьких структур. Так, починаючи з 1999 року, із загального обсягу реалізованої аграрної продукції частка сировини, що надійшла переробним підприємствам харчової промисловості, зменшилася в 2,2 рази (з 53 до 23%), а комерційним структурам - збільшилася в 4,5 рази (з 12 до 54%). Такі процеси фактично призвели до того, що по суті значним постачальником сільськогосподарської продукції підприємствам харчової промисловості стали торговельно-посередницькі структури.

Для вирішення вказаних проблем і утвердження позицій харчової промисловості як конкурентоспроможної галузі, необхідно вирішити наступні завдання:

· збільшення обсягів виробництва та реалізації продукції;

· гарантування захисту прав споживачів, підвищення безпеки продовольчих товарів;

· формування системи вільного і прозорого ціноутворення;

· прискорення розробки та впровадження державних стандартів і сертифікатів відповідності української продовольчої продукції, узгоджених з міжнародними вимогами;

· оновлення матеріально-технічної бази підприємств, спрямоване на інтенсифікацію технологічних процесів, модернізацію, реконструкцію, впровадження принципово нових технологій, застосування безвідходних і маловідходних технологій, максимальне залучення місцевих нетрадиційних ресурсів;

· прискорення розвитку виробництв, здатних підвищити експортний потенціал і закріпити позицію України на міжнародному продовольчому ринку;

· створення сприятливих умов для залучення інвестицій (як вітчизняних, так і іноземних), застосування лізингу, різних форм кредитування виробництва тощо;

· опрацювання та здійснення системи заходів щодо боротьби з тіньовим сектором виготовлення харчових продуктів і торгівлі ними;

· підготовка законодавчих і нормативних актів, спрямованих на захист вітчизняного виробника харчових продуктів і підвищення ефективності його роботи [5].

Важливим структурним суб’єктом продовольчого ринку є оптова торгівля, яка є поєднуючою ланкою між товаровиробниками та роздрібними торговельними підприємствами. Ця ланка продовольчого ринку завершує відтворювальний цикл та оптимізує міжгалузеві зв’язки між усіма учасниками ринку - від виробництва продуктів харчування і сировини для харчової промисловості до реалізації її через роздрібну торгівлю безпосереднім споживачам. Реальна потреба розвитку гуртового продовольчого ринку зумовлюється необхідністю створення оптимальних умов для просування готової продукції від виробника до споживача. Поява на ринку продовольства багатьох неорганізованих посередницьких структур, багаторазовий перепродаж товарів цими структурами призводить до підвищення роздрібних цін.

Необхідність формування оптових продовольчих ринків в Україні зумовлена також наступними чинниками:

· ліквідацією централізованої системи планування і розподілу товарів, порушенням зв’язків між товаровиробниками і споживачами;

· необхідністю формування структури виробництва відповідно до вимог споживача;

· необхідністю прискорення руху продукції та скорочення втрат на шляху від виробника до кінцевого споживача;

· труднощами збуту продукції вітчизняних товаровиробників;

· необхідністю поліпшення якості продукції, що пропонується споживачеві, та підвищення рівня його обслуговування: створення умов для контролю щодо відповідності продукції вимогам стандартів; обробка та сортування продукції перед надходженням її на ринок; продаж за стандартною вагою чи в стандартній упаковці тощо;

· значними обсягами неякісної імпортної продукції.

Економічну доцільність функціонування оптової ланки в системі продовольчого комплексу підтверджує світовий досвід. Зокрема, у Німеччині 75% продуктів харчування реалізується через оптових посередників. У сфері агробізнесу США посередницьку діяльність здійснюють кооперативи, основним завданням яких є оптова закупівля продукції, її зберігання та постачання в роздрібну мережу. Через такі кооперативи у США реалізується 81% молока, 38% зерна та насіння олійних культур, 18% фруктів та овочів [1, с. 13]. У середньому через оптові кооперативи реалізується близько 30% від загального обсягу всієї сільськогосподарської продукції. Як правило, сам фермер не займається ні вивезенням, ні безпосередньою реалізацією своєї продукції. Ці функції виконують посередники, що спеціалізуються на закупівлі, транспортуванні та реалізації продукції. Взаємовідносини між ними і фермерами будуються через укладання відповідних угод.

Подібні статті по економіці

Особливості процесу первісного нагромадження капіталу та економічні ідеї меркантилізму (XVI-XVII ст.)
XVII-XVIII століття займають особливе місце в історії Нового часу. Це був повний протиріч, боротьби і нових теорій перехідний період, який завершив історію європейського феодалізму і поклав початок періоду перемоги і затвердження капіт ...

Контроль розрахунків по оплаті праці та аналізу трудових ресурсів (на матеріалах Управління пенсійного фонду в Рокитнівському районі)
Ефективність функціонування та соціальний розвиток тих чи інших суб’єктів господарювання забезпечується передусім формуванням належних індивідуальних і колективних матеріальних стимулів, провідною формою реалізації яких є оплата праці ...