Основи формування ринку продукції харчової промисловості та особливості його функціонування

Досвід створення та функціонування агропромислових комплексів у консервній, виноробній, цукровій та інших галузях показує економічну ефективність такої інтеграції сировинних та переробних підприємств. Виробники сільськогосподарської сировини як структурні підрозділи єдиного виробничого комплексу максимально враховують особливості потреб переробних підприємств, а останні надають різнобічну допомогу сільськогосподарським підприємствам у розвитку сировинної бази.

Ми погоджуємось з думкою авторів, що питання наявності єдиного власника сировинних ресурсів і переробного підприємства є актуальними і сьогодні. Такими власниками можуть бути держава, акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю тощо, проте цей процес стримується відсутністю ефективного власника на землю, недосконалістю нормативних актів, які стосуються паювання майна та розпорядження ним під час реформування аграрного сектору економіки, труднощами з адаптацією господарств АПК до умов ринку [5, с. 20].

Продовольчий ринок є досить чутливим до ситуації на ринках інших товарів і специфічно реагує на макроекономічну ринкову ситуацію в цілому, крім того його особливістю є те, що продовольчі товари мають низьку цінову еластичність. Зростання попиту у міру його наближення до межі насичення уповільнюється, незважаючи навіть на збільшення доходів населення. В Україні за умов зниження реальних доходів населення частка витрат домашніх господарств на продукти харчування в загальній сумі споживчих витрат зросла з 32,8% у 1990 р. до 58,0% у 2010 р. Це означає, що не слід однозначно оцінювати еластичність попиту на продукти харчування за рівнем доходу. На різних етапах розвитку тієї чи іншої країни або в різних країнах, а також відносно різних груп населення в залежності від рівня його реальних доходів, еластичність попиту на продовольство може бути різною. Обумовлено це тим, що у міру наближення споживання продуктів харчування до раціональних норм попит насичується і практично перестає зростати.

Для розрахунку показників еластичності попиту на продовольчі товари використовуються коефіцієнти еластичності попиту за ціною (реакцією споживача на зміну ціни на товар) і доходом (зміну активності споживачів у придбанні товарів із зміною їх доходів).

Коефіцієнти еластичності попиту за доходом (ЕY) можуть бути розраховані наступним чином:

, (1.1)

де Q1, Q2 - величина попиту різних груп споживачів;, Y2 - величина доходу на одну сім'ю (особу) за певну одиницю часу різних груп споживачів.

Коефіцієнти еластичності попиту за ціною (Ер) можуть бути розраховані наступним чином:

, (1.2)

де P1, P2 - ціна на товар у різні періоди [7].

Традиційно для визначення попиту на продовольчі товари використовуються показники середнього рівня їх споживання на душу населення. Водночас необхідно розрізняти обсяги споживання продуктів харчування і параметри попиту, які відображаються обсягами товарної продукції.

З аналізу еластичності попиту за доходом можна зробити декілька висновків, які мають важливе значення у науковому обґрунтуванні та розробці основних напрямів розвитку продовольчого ринку для країн з різним рівнем доходів населення і, відповідно, з різним рівнем споживання продуктів харчування. Попит на непродовольчі товари та послуги може збільшуватися у разі підвищення доходів практично безмежно. Тут не діють чинники, що стримують його зростання. Попит на більшість видів непродовольчих товарів не жорстко обмежений межами його насичення, тому він еластичний за доходом. У зв’язку з цим у промисловості та інших галузях можна у більшій мірі покладатися на ринкове саморегулювання кон’юнктури, ніж у галузях АПК.

Крім зазначених чинників, основними особливостями продовольчого ринку також є:

· сезонність виробництва та споживання сільськогосподарської продукції;

· необхідність щоденного задоволення потреб у харчуванні зумовлює безперервність функціонування цього ринку на відміну від інших ринків промислових товарів, що часто потерпають від невизначеності обсягів збуту товарів;

· обмеженість зберігання продовольчих товарів.

Провідна роль у розвитку продовольчого ринку належить сільському господарству, основним завданням якого є виробництво продукції для безпосереднього споживання та сировини для переробних галузей харчової промисловості. Поряд з тим, досвід країн з високим рівнем розвитку агропромислового комплексу свідчить про зростання питомої ваги галузей переробки, зберігання та реалізації у вартості кінцевого продукту. У США частка сільського господарства складає 8%, а сфери переробки, зберігання, транспортування та реалізації - 62% вартості продукції агропромислового комплексу країни. Така тенденція є характерною і для розвитку ринку продовольства нашої країни. Нині підприємства харчової промисловості України переробляють 90% продукції сільського господарства.

Подібні статті по економіці

Промисловість, рівень розвитку в Україні
Промисловість - найважливіша структурна ланка господарського комплексу України. На неї припадає 1/3 основних фондів, понад 35% населення, зайнятого в народному господарстві. Досить багато науковців та економістів досліджують сучасн ...

Організація енергопостачання кар’єра
кар’єр енергетичний ресурс Сучасні кар’єри - великі споживачі енергетичних ресурсів. В виробничій собівартості енергетичні затрати складають 8 - 15%. Для організації енергопостачання на кар’єрах створюється енергетичне господарство. Е ...