Узагальнення основних визначень конкурентоспроможності дозволяє виокремити в них загальну складову цього поняття - здатність економічних агентів успішно конкурувати на внутрішньому і світовому ринках. Наступною складовою за логікою дефініції повинна бути мета, якої прагнуть досягнути суб’єкти конкурентної боротьби. Для країни мета зусиль, спрямована на досягнення конкурентоспроможності може полягати у необхідності здійснювати ефективну внутрішню відтворювальну політику громадян та національну безпеку та інтеграцію у світову систему взаємовідносин забезпечувати достатній рівень добробуту.
Конкурентоспроможність як багатогранне поняття інтегрує множинність чинників: інституційних (політичних, правових, управлінських та ін.), економічних, соціальних, екологічних, духовних та інших.
В залежності від зміни технологічних укладів та стадій розвитку різних країн у світовому господарстві відбулися зміни чинників забезпечення конкурентоспроможності. Індустріальний уклад відзначався її залежністю головним чином від наявності природних і трудових ресурсів та капіталу, які розглядались як факторне забезпечення розвитку виробництва.
Низька вартість факторів виробництва у багатьох країнах, що розвиваються та з перехідною економікою, у поєднанні з девальвацією національної валюти дозволяють їм бути конкурентоспроможними на світових ринках за ціною низько технологічної продукції. При цьому об’єктивно підтримується відносно низький рівень життя громадян, бо відстале за технологією виробництво не потребує від працівників набуття нових знань, навичок, підвищення кваліфікації та професійного рівня.
Низка нових індустріальних країн завдяки ефективному використанню ресурсів досягли високої якості продукції і завдяки цьому, а не лише нижчим витратам і цінам, досягли конкурентоспроможності на світових ринках. Особливими чинниками її забезпечення стали людський капітал, ефективність ринків товарів, праці, сприятливе інвестиційне середовище, залучення передових технологій та готовність суб’єктів господарювання їх застосовувати, підготовлені кадри працівників.
Під впливом науково-технічного прогресу конкурентоспроможність почала визначати чинники вищого порядку - науковий потенціал країни, її інфраструктура, рівень розвитку людського капіталу. За умов глобалізації та переходу до постіндустріального етапу розвитку суспільства, конкурентні переваги перемістились у сферу високих технологій, а на конкурентоспроможність стали впливати наявність і рівень розвитку інтелектуального капіталу, задіяність інституційних чинників (держава, освітні та науково-дослідні організації, підприємства, здатні використовувати високі технології для виробництва наукоємної продукції з високим вмістом доданої вартості), можливості налагодження тісних зв’язків науки і виробництва.
Водночас прискорення глобалізаційних процесів за сучасних умов справляє неоднозначний вплив на національну конкурентоспроможність, який проявляється у загостренні конкуренції на світових ринках через прискорення інноваційного оновлення технічної і технологічної бази виробництва та збільшенні різноманіття її чинників за рахунок, передусім, інституційних та нетрадиційних. Інституційні чинники (законодавство, норми і традиції поведінки, розпорядження владними повноваженнями, ступінь свободи і довіри тощо) перетворюються на провідні у загальній системі чинників забезпечення національної конкурентоспроможності, перелік яких враховується методикою рейтингування Всесвітнього економічного форуму. Крім інституційного, у цій методиці використовуються такі інтегровані чинники, як інфраструктура, макроекономіка, охорона здоров’я, початкова освіта, вища освіта, навчання персоналу, ефективність ринку, технологічна готовність, рівень розвитку бізнесу, інновації, охорона довкілля.
Реструктуризація підприємств
Основна ідея реструктуризації підприємств - створення конкурентноздатних виробництв і зміна поведінки підприємства через запровадження жорстких бюджетних обмежень, властивих ринковій економіці. Поведінку підприємства в ринковій економіці, свободу йог ...
Податкове стимулювання наукової та інноваційної діяльності
Визначальними чинниками сучасного економічного розвитку є
інноваційні технологічні зміни, що зумовлені широкомасштабним освоєнням
досягнень науки, забезпечують зростання продуктивності суспільного виробництва
та підвищення добробуту населе ...