Зарубіжний досвід державного регулювання економіки характеризується активним використанням планування як форми управління стихійністю ринкових процесів.
Після Другої світової війни планування економіки поширилось у країнах Західної Європи - Франції, Норвегії, Голландії, а у 60-ті pp. економічні плани складалися в Бельгії, Великобританії, Швеції, Італії, Японії.
Узагальнюючи досвід зарубіжних країн, відзначимо низку характерних ознак у їхній плановій діяльності.
По-перше, спостерігаються значні відмінності в термінології: у Франції - індикативні плани, в Норвегії - п´ятирічні та річні плани і національні бюджети, в Японії - довготермінові плани, в США - бюджети і фінансові плани, в країнах ЄС - стратегічні плани.По-друге, в більшості країн створені спеціальні служби (комісії, департаменти, відділи) для здійснення функцій планування, прогнозування і програмування.
По-третє, конкретність планових розробок у різних країнах різна і залежить від частки державного сектора в національній економіці.
По-четверте, на відміну від планування в Радянському Союзі, заснованому на партійному принципі, в країнах Заходу воно - нейтральне.
У світовій практиці планування можна виділити два етапи:
після Другої світової війни і до 60-х pp. У цей період розроблялися в основному плани відновлення господарства;
від 60-х pp. - до теперішнього часу. Характерною для цього етапу є розробка планів розвитку.
Регіональна інвестиційна програма як форма державного управління інвестиційною діяльністю у регіоні
Інвестиційна
діяльність відіграє важливу роль у
регіональному розвитку продуктивних сил. Вихід української економіки з кризи
пов'язаний передусім з відтворенням інвестиційного процесу. Державне
регулювання інвестиційного процесу спря ...
Податкове стимулювання наукової та інноваційної діяльності
Визначальними чинниками сучасного економічного розвитку є
інноваційні технологічні зміни, що зумовлені широкомасштабним освоєнням
досягнень науки, забезпечують зростання продуктивності суспільного виробництва
та підвищення добробуту населе ...