Еволюція галузевої структури світового господарства

На основі міжнародного поділу праці формується галузева структура світового господарства.

Виділяють великі надгалузеві блоки економічної системи:

сфера матеріального виробництва та невиробнича сфера (ці традиційні терміни для сучасної економіки мають умовний і неточний характер);

I і II підрозділу суспільного виробництва (що включають, відповідно, галузі, що виробляють засоби виробництва, і галузі, що виробляють предмети споживання);

макрогалузі - промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт, зв'язок, сфера послуг;

міжгалузеві комплекси - агропромисловий, паливно-енергетичний, воєнно-промисловий, хіміко-лісовий та ін. Всього в сучасній світовій економіці налічується кілька сотень основних предметно-спеціалізованих галузей, кількість підгалузей обчислюється тисячами; ними виробляються товари десятків мільйонів найменувань.

По мірі розвитку світової економіки і міжнародного поділу праці відбувається еволюція галузевої структури господарства. У доіндустріальну епоху кількісно і якісно домінувало сільській господарство; після машинного перевороту провідна роль перейшла до промисловості.

У сучасних дослідженнях структурна динаміка світового господарства аналізується в розрізі співвідношення трьох основних секторів - первинного (сільське господарство і галузі добувної промисловості), вторинного (обробна промисловість) і третинного (сфера послуг). В третинний сектор економіки включаються галузі транспорту, зв'язку, торгівлі, кредитно-фінансовій і страхового бізнесу, ділових, побутових і соціально-культурних послуг. Хоча в окремі періоди попередньої історії деякі види послуг надавали відчутний вплив на структуру зайнятості (так, найбільша частка зайнятого населення в Англії аж до I світової війни припадала на домашню прислугу), але особливістю постіндустріальної економіки є переміщення в третинний сектор важливих функцій продуктивної праці

У сучасній еволюції галузевої структури світового господарства можна виділити два основних етапи. У рамках першого з них (60-е - 70-е рр.) збільшення частки третинного сектора відбувалося в основному за рахунок первинного; частка вторинного залишалася відносно стійкою, але в його рамках значно зросла роль так званих «нових галузей» (аерокосмічної, біохімічної, промислової та побутової електроніки). На другому етапі (80-е - 90-е рр.) сталася диференціація динаміки в рамках самого третинного сектора: переважне значення отримало розвиток інформаційних послуг, які, у зв'язку з цим стали визначатися як особливий, вже «четвертинний» сектор економіки. Частка четвертинного сектора зростала, в основному, за рахунок вторинного, хоча в його рамках і тривало інтенсивний розвиток новітніх галузей, особливо комп'ютерної техніки і телекомунікаційного обладнання, при значному зниженні частки традиційних галузей обробної промисловості.

Неважко помітити, що майже всі з перерахованих видів діяльності, повністю або в основному, можуть бути віднесені до інформаційного сектору сфери послуг, тобто до так званого четвертинного сектору сучасної економіки.

Подібні статті по економіці

Монополія ринкова влада, соціально-економічні наслідки
Економічний розвиток будь-якої країни пов'язаний з виникненням, існуванням і трансформацією монополій. Оскільки будь-яка монополія є загрозливою з погляду виникнення застійних явищ у суспільно-економічному житті, то у більшості країн с ...

Становлення економічної думки
Життя людей надзвичайно різноманітна, складна і суперечлива. Вона охоплює економіку, політику, культуру і т.д. Різні сторони суспільного життя вивчаються різними науками. Однією з таких наук є економічна наука. Економічна наука має тр ...