В економічних відносинах між суб’єктами господарювання важливу роль відіграє мирова угода, під якою, зокрема у справі про банкрутство, розуміють домовленість між боржником і кредиторами щодо відстрочення та списання кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.
Процес досягнення цієї домовленості з практичного для кредитора погляду має певну логічну послідовність. Тому доцільно розкрити сутність поняття мирової угоди як системи заходів, спрямованих на запобігання банкрутству і ліквідації боржника як суб'єкта господарських стосунків.
Метою даної роботи є проведення аналізу і обґрунтування методики укладання мирової угоди.
Головне завдання даної роботи полягає в розкритті мети мирової угоди, врегулюванні фінансових стосунків між боржником і кредиторами, що є найскладнішим варіантом «укладення миру» між сторонами під час вирішення судами справ про банкрутство.
Дослідження суті мирової угоди та порядку її укладання
Проблеми укладання мирової угоди та пов’язані з цим економічні та правові аспекти вивчаються багатьма вітчизняними та зарубіжними науковцями: Бірюковим О.М., Бондаренком В.В ,Скакуном О.Ф. (розкрито у праці зв’язок мирової угоди з теорією держави і права) , Тітовим М.І. ( у його праці розкрито суть банкрутства, висвітлено матеріально-правові та процесуальні аспекти, які виникають в процесі даної процедури) , Степновим В.В. (проведено ґрунтовний, порівняльний аналіз банкрутства у Росії, США, Франції, Англії, Німеччині) .
Для об’єктивного вирішення проблеми укладання мирової угоди необхідно забезпечити наукове обґрунтування її мети, етапів та порядку формування.
Історичний досвід свідчить, що процес стійкого гармонійного розвитку людського суспільства можливий лише тоді, коли він не суперечить економічним законам. Еволюція будь-якої системи можлива за умови одночасного виконання двох чинників: система постійно генерує нові прогресивні елементи, і вона ж позбавляється від застарілих, нежиттєздатних в нових умовах, елементів. Для учасників господарського обороту висловлена думка конкретизується таким чином: виживають тільки ті суб'єкти, які використовують (найчастіше з ризиком) більш сучасні наукомісткі технології, що дозволяють при мінімальних матеріальних і енергетичних витратах отримати більшу кількість продукції з новими функціональними властивостями (інноваційний напрям розвитку економіки). Ті ж суб'єкти, які використовують застарілі технології, і, як наслідок, у них збиткове виробництво, повинні залишити ринок. Ринкові принципи регуляції господарської діяльності передбачають існування інституту неспроможності (банкрутства), як засобу призупинення діяльності юридичної особи за рішенням господарського суду в результаті його неспроможності.
Характерною рисою розвитку інституту неспроможності є затвердження гуманістичних принципів в процесі врегулювання майнових суперечок між контрагентами господарських стосунків. В процесі становлення цього інституту відбувається безупинний поступальний розвиток.
Одним із засобів реалізації таких заходів стало укладення мирової угоди, яка передбачає зниження суми боргу (повне або часткове) або збільшення термінів його погашення. Тобто, найважливішою рисою мирової угоди є врегулювання фінансових стосунків між боржником і кредиторами .
Як відомо, під час судового розгляду справи про банкрутство (при відсутності санаторів або при негативному результаті їхньої роботи) боржнику загрожує повна і беззастережна ліквідація з розпродажем майна. Звідси випливає, що для боржника мирова угода обертається перенесенням коми у відомому виразі на одне слово вперед - «Стратити не можна, помилувати».
Кредитор має визначити, на які умови він буде згоден піти, щоб зрештою не програти, а виграти.
Боржнику варто замислитись, чи підходять йому такі умови (наприклад, наскільки є реальним повернення боргу частинами навіть на умовах запропонованого відстрочення або розстрочення).
Мирова угода має містити такі положення про:
· розміри, порядок і строки виконання зобов'язань боржника;
· відстрочення чи розстрочення або прощення (списання) боргів чи їх частини.
Крім того, у ній може бути зазначено умови про:
· виконання зобов'язань боржника третіми особами.
· задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать закону (наприклад, грошове зобов'язання може бути замінено зобов'язанням щодо постачання товарів, виконання робіт, надання послуг);
· обмін вимог кредиторів на акції боржника.
Основна мета мирової угоди - це створення умов для відновлення платоспроможності боржника, для поліпшення його фінансово-економічного становища та для задоволення вимог кредиторів без ліквідації боржника.
Якби було лише дві сторони, то все було б не так складно. Представники кредитора і боржника могли б під час безпосередніх переговорів спробувати домовитися. Але на практиці кредиторів, як правило, більше одного. Тому, як мінімум, найперше ініціатор (ініціатори) проекту мирової угоди мусить узгодити свої інтереси з інтересами інших кредиторів і досягти консенсусу з ними, щоб мати у комітеті кредиторів більшість голосів, необхідних для прийняття рішення про укладення мирової угоди.
Організація виконання складських операцій на переробному підприємстві та шляхи удосконалення їх організації
На
складах виконується цілий комплекс різноманітних послідовно виконуваних
операцій з надходження, зберігання і відпуску товарів. Ці операції в сукупності
складають складський технологічний процес. Однією з умов раціонального
складськ ...
Співвідношення ринкових і державних методів регулювання економіки
державний регулювання німецький економіка
Актуальність теми курсової роботи полягає в тому, що самостійна Україна з
1991 року поступово змінює суспільно-економічну формацію з „розвитого
соціалізму” з загальнонародною власністю на засоби ...