Розділи економіки

Механізм державного регулювання зайнятості: теоретичний аспект

Сьогодні не існує верств населення, не уражених явищем безробіття. При загальній бідності населення матеріальне становище багатьох родин не має "запасу міцності" і втрата роботи хоча б одним із членів родини призводить до таких наслідків, які тільки в незначній мірі можуть бути компенсовані централізованими заходами соціального захисту.

Щоб визначитися стосовно політики зайнятості, необхідно насамперед з’ясувати, що ж являє собою зайнятість з економічних і соціальних позицій.

Зайнятість - одна з істотних характеристик економіки, добробуту народу. Рівень зайнятості являє собою найважливіший макроекономічний показник. Але зайнятість не тільки економічне явище. Вона обумовлена демографічними процесами: є частиною соціальної політики, тобто має демографічний і соціальний зміст.

Як економічна категорія, зайнятість являє собою сукупність відносин з приводу участі населення у трудовій діяльності, що виражає міру його включення у виробничу сферу, ступінь задоволення суспільних і особистих потреб. З цих позицій зайнятість виступає як найважливіша характеристика ринку праці. [2]

У Законі України "Про зайнятість населення" зайнятість розглядається як діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм дохід у грошовій або іншій формі.[1]

Теоретико-методологічні підходи до визначення ролі держави у вирішенні проблем зайнятості різняться в контексті історичного розвитку суспільства та в залежності від тієї або іншої спрямованості економічного аналізу.

Так, класична теорія зайнятості (Д. Рікардо, Дж.С. Міль, А. Маршалл, А.С.Пігу) базується на невтручанні держави в регулювання процесів зайнятості населення, вважаючи її нормою ринкової економіки. Згідно з цією теорією важелі ринкового регулювання (зокрема коливання ставки відсотка і еластичність співвідношення цін і заробітної плати) спроможні підтримувати повну зайнятість, роблячи її неминучою. При цьому втручання держави може тільки завдати лиха ефективному функціонуванню економіки.

У рамках неокласичного підходу (Дж. Перрі, М. Фелдстайн, Р. Холл) зайнятість розглядається як один з виробничих ресурсів, які розподіляються через ринок. Ринок праці, як і всі інші ринки, функціонує на базі умовної рівноваги, коли основним регулятором виступає ціна на робочу силу (заробітна плата). Вона (ціна) реалізується за потребами ринку, встановлюється автоматично, залежно від попиту та пропозиції, а безробіття, якщо і можливе, то тільки добровільне.

Марксистський підхід (К. Маркс, Ф. Енгельс, Г.А. Лопатін, Н.І. Зібер) розглядає безробіття - як „надлишкове робоче населення", як необхідний продукт нагромадження капіталу. При цьому безробіття виступає у вигляді невикоріненого пороку капіталістичного суспільства, позбутися якого можна тільки шляхом зміни суспільного устрою.

Кейнсіанський підхід (Дж.М. Кейнс, Р. Гордон, Э. Хансен) сформувався у 30-х рр. ХХ ст., які супроводжувалися у багатьох країнах економічною кризою, масовим безробіттям і соціальними конфліктами. Згідно з цим підходом, попит на робочу силу регулюється не коливаннями ринкових цін на працю, а сукупним попитом, який визначається державною політикою. [3, с. 82-83]

Кейнсіанські ідеї регулювання рівня зайнятості та безробіття впродовж тривалого періоду часу сприяли вирішенню гострих економічних проблем (у першу чергу, проблем зайнятості та безробіття) у західних країнах. Однак економічна криза 1979-1981 рр. показала неспроможність кейнсіанського підходу до державного регулювання. На зміну ідеям кейнсіанського підходу прийшли нові моделі державного регулювання.

Зокрема, подальшого розвитку дістали ідеї неокласичного підходу до державного регулювання в рамках монетаризму (М. Фрідмен, Ф. Кейген, Д.Майзельманд та ін.). Представниками цього напрямку введено поняття природного безробіття. З метою врівноваження ринку згідно з монетаризмом необхідно використовувати інститути кредитно-грошової політики та інші заходи, спрямовані на розвиток підприємництва. Таким чином, передбачається ліквідувати ряд прямих форм державного регулювання економічної діяльності, у тому числі регламентацію за цінами і заробітною платою, тобто реалізовувати політику дерегулювання. [4, с. 47-48].

Різні погляди на роль держави в регулюванні зайнятості визначаються різними підходами до розуміння причин безробіття, які формуються у контексті конкретно історичних етапів розвитку суспільства та економічних систем (табл.1).

Таблиця 1 Порівняльна характеристика теоретичних підходів до вирішення проблеми зайнятості

Теоретичні підходи до вирішення проблеми зайнятості

Роль держави

Чинники безробіття

особистісні (індивід)

суспільні (суспільство)

Класична теорія зайнятості

Невтручання

Добровільне

Неокласичній

Невтручання

Добровільне

Марксистський

Повний контроль

Неминуче

Кейнсіанський

Активне втручання

Вимушене

Монетаристський

Втручання за допомогою кредитно-грошової політики

Природне

Перейти на страницу: 1 2 3

Подібні статті по економіці

Система національних розрахунків
Своєчасне й повне погашення боргових зобов'язань є однією з головних ознак ефективного функціонування економіки в цілому і кожного її суб'єкта зокрема. Тому кожна держава багато уваги при­діляє організації грошового обігу, створює різні платіжні ...

Теорія граничної корисності
Теорія граничної корисності, напрямок політекономії, що виникнуло в останній третині 19 в. Розробляли представники австрійської школи: У. Джевонс, Л. Вальрас, К. Менгер, Э. Бем-Баверк і ін. Відповідно до теорії граничної корисності, ці ...

Якісна економічна теорія на сайті www.uaeconomic.com : © 2019 рік.