Найбільше зростання американських підприємств прийшлося на період між 1893 та 1914 роками. Це пояснюється, по-перше, спадом на внутрішньому ринку США, що зробило закордонні ринки більш привабливими, та, по-друге, існуючими на той час умовами на фондовому ринку та новим антимонопольним законодавством, які сприяли злиттю компаній у гігантські корпорації з інтересами як на місцевому, так й на закордонному ринках Однак, незважаючи на швидку експансію на закордонні ринки, до 1914 року США отримували більше інвестицій, ніж експортували самі.
Ситуація, що склалася після Першої світової війни, не була сприятливою для збільшення прямих іноземних інвестицій. Такий стан був викликаний, по-перше, змінами на політичній карті світу. Так, після Великої жовтневої революції з капіталістичної економічної системи випав Радянський Союз. Хоча, згідно з впровадженим В.І. Леніним “Новим економічним планом” у 1920-ті роки західні компанії могли діяти в СРСР як спільні з радянськими підприємства, з приходом до влади Сталіна це положення було ліквідовано Таким чином, до 1930 року значна територія була просто закрита для приватних закордонних інвестицій. Розпад Австро-Угорщини та Османської імперії також утруднив вільний рух інвестицій
Другою передумовою став крах міжнародних ринків капіталу в кінці 1920-х - на початку 1930-х років. Це спричинило економічний хаос, який призвів до інфляції, за цим дефляції та збільшення валютного регулювання Все це стало причиною “Великої Депресії” та значного спаду у світовій торгівлі.
По-третє, через загальну нестійкість у світовій економіці, а також побоювання початку нової війни, держави почали проводити більш націоналістично-орієнтовану економічну політику. Так, Італією та Німеччиною було схвалено фашистську економічну політику, яка робила акцент на державному контролі за сировиною та виробництвом, а також на захваті іноземних територій з метою економічного та політичного росту
Націоналістична орієнтованість економічної політики призвела до збільшення інтеграції між фірмами однієї національності. Згодом ці національні об'єднання створили зі своїми закордонними конкурентами міжнародні картелі, метою яких був поділ світового ринку на ексклюзивні сфери впливу, а також зменшення цінової конкуренції через укладання угод про збереження ціни товару при його перепродажі.
На відміну від європейських, американські компанії не могли об’єднуватися у картелі. Це пояснювалося існуванням у США жорстких антимонопольних законів, які визнавали протизаконними картелі між американськими фірмами. В європейських країнах подібні антимонопольні закони стали прийматися лише після Другої світової війни. Однак, правовий контроль в межах США не заважав американським фірмам приєднуватися до закордонних картелів. У 1918 році з прийняттям “Webb-Pomerene Act“ американським компаніям було дозволено створювати картелі для здійснення спільного експорту, а також приєднуватися до міжнародних картелів, за умови, що це не відіб’ється негативно на конкуренції в межах США. Це було значною уступкою з боку американського уряду. Так, наприклад, у 1928 році було сформовано картель між “Shell”, “Anglo-Persian” (зараз “British Petrolium”) та “Standard Oil of New Jersey”. У 1933 році американські компанії створили разом з британськими, китайськими, польськими та австрійськими компаніями “Second International Steel Cartel”
Незважаючи на існування міжнародних картелів та націоналістичну економічну політику, яка сприяла захисту внутрішніх галузей промисловості, у міжвоєнний період продовжувалася тенденція розширення фірм через здійснення прямих іноземних інвестицій (ПІІ). Таким чином, картелі, з одного боку, уповільнювали процес інтеграції міжнародного виробництва, але, з іншого боку, надавали фірмам можливість здійснювати ПІІ в оговорені в угоді про створення картелі регіони, що значно зменшувало ризик збитків від конкуренції.
Статистичний аналіз виробництва зерна в господарствах Барвінківського району Харківської області
Сільське
господарство є життєво необхідним видом економічної діяльності народного
господарства, оскільки зачіпає інтереси буквально кожної людини. Адже нині
понад 80 % фонду споживання формується за рахунок продукції сільського
господ ...
Планування виробничих витрат і собівартості продукції вівса на площі 120 га в умовах ТОВ агрофірма Ольвія
Сільське
господарство є однією з основних галузей народного господарства, оскільки
виробництво продуктів харчування - перша умова життя безпосередніх виробників.
Водночас воно є сировинною базою легкої та харчової промисловості. Попит ...