Державне регулювання розвитку туризму на регіональному рівні

забезпечення розвитку в’їзного та внутрішнього туризму, курортів;

децентралізація, підтримка місцевих ініціатив в розвитку туризму;

досягнення ефективного державно-приватного партнерства;

поширення інформації про Україну і її туристичні можливості наміжнародному туристичному ринку та всередині держави;

організація створення загальнодержавної інформаційної мережі у туристичній і курортній сферах;

підтримка різних форм міжнародного кооперування в сфері міжнародного туристичного обміну.

Концептуально державне регулювання сфери туризму в Україні здійснюється в трьох основних напрямах: законодавчому, адміністративному та економічному, кожний з яких передбачає виконання низки завдань певними органами державної влади. Законодавчі напрямки регулювання сфери туризму, в першу чергу, полягають у розробці і прийнятті ефективної, діючої нормативно-правової бази, що містить норми щодо організації діяльності туристичних підприємств, механізмів їх об’єднання шляхом налагодження партнерських відносин. Мають бути вдосконалені існуючі процедури ліцензування, сертифікації і стандартизації туристичних послуг, оскільки вони є недостатньо прозорими і об’єктивними, характеризуються наявністю певних обмежень і умовностей, не відповідають міжнародним нормам.

Важливе значення в законодавчому напрямі має створення вільних економічних зон і територій пріоритетного розвитку в тих регіонах України, що мають значний туристичний потенціал, використання якого є обмеженим через неперспективність і неприбутковість їх для суб’єктів господарювання. Перш за все, це стосується периферійних територій, де розташовані пам’ятки історії та архітектури, музеї та виставкові зали, збережені автентичні традиції, культура і побут слов’янського народу. Тобто, в більшій мірі переважає не рекреаційний, а історичний і культурний потенціал, що сприяє розвитку найбільш перспективних напрямів туризму. Функціонування вільних економічних зон і територій пріоритетного розвитку створить умови для активізації інвестиційної діяльності, розвитку туристичної інфраструктури, підвищення рівня якості пропонованих послуг, обсягів обслугованих туристів і відповідно прибутків основних учасників туристичного ринку, розвитку сфери туризму в цілому. Також на законодавчому рівні мають бути визначені пріоритетні види туризму з урахуванням існуючих національних ресурсів та традицій, на підтримку і розвиток яких мають бути спрямовані додаткові зусилля, в тому числі фінансові

Адміністративні заходи передбачають, перш за все, створення дієвого управлінського апарату, що формується з системи органів різних рівнів, між якими чітко розподіляються обов’язки, повноваження і відповідальність.

Важливо оптимізувати діяльність органів влади по всій вертикалі, привести їх структуру у відповідність до вимог конкурентоспроможної економіки.

Необхідно також забезпечити умови для здійснення діалогу між державними органами влади різних рівнів, громадськими організаціями, як представниками місцевого населення, недержавними органами, суб’єктами господарювання з приводу розробки заходів, спрямованих на розвиток сфери туризму. Дані учасники сфери туризму, взаємодіючи один з одним, повинні здійснювати координацію і контроль реалізації стратегій і програм розвитку туризму в межах окремих регіонів і держави в цілому.

Щоб реалізувати пріоритетні напрями розвитку туристичної галузі, регіональна політика держави у сфері туризму займається забезпеченням комплексного і збалансованого розвитку туристичного бізнесу з урахуванням її специфіки й особливостей конкретного регіону. Для цього держава може застосовувати ряд важелів прямого і непрямого впливу (рис.2.1) [12].

Рис.2.1 Державне регулювання туристичного бізнесу

Можливо стверджувати, що розвиток туристичного бізнесу в Україні відбуватиметься на ринкових засадах і перебуватиме під регулюванням держави на основі законодавства, національної політики та індикативного планування всіх видів туризму.

Реалізація державної політики розвитку туризму на регіональному рівні здійснюється шляхом:

визначення пріоритетних напрямів туристичної діяльності;

залучення громадян до раціонального використання вільного часу (змістовний відпочинок, ознайомлення з історико-культурною спадщиною, організація рекреації, оздоровлення тощо);

Подібні статті по економіці

Комерційні банки
Промайнуло чотири роки розбудови самостійної банківської системи. Безумовним досягненням є створення дворівневої банківської системи на чолі з Національним банком України, який дійсно став Центральним банком ...

Кредит, його суть, форми і значення в ринковій економіці
Кредит виник на певному етапі розвитку людського суспільства спочатку як явище випадкове, зумовлене особливими взаємовідносинами між товаровиробниками: коли продавцю потрібно було продавати товар, а в покупця не було грошей, щоб його ...