У світовій системі господарства туризм сьогодні посідає провідні позиції. Початковим етапом комплексного розвитку території є поєднання регіональних чинників рекреаційно-туристичної діяльності в одну систему - індустрію туризму. Найголовнішими регіональними чинниками є: засоби виробництва, тобто основні виробничі фонди й оборотні засоби підприємств; люди, що проживають на території регіону, - виробники послуг і продукції та їх споживачі; соціальна сфера, спрямована на розширене відтворення населення регіону; виробнича інфраструктура, що забезпечує безперебійне функціонування виробництва; балансові запаси природних ресурсів, включених у виробництво.
Регіональний туризм - туристська діяльність, характерна для конкретного регіону: сукупності територій з подібними умовами розвитку туризму і схожим рівнем туристського освоєння [11, с.35].
Розвиток туристичної індустрії на регіональному рівні має на меті вирішення таких конкретних завдань [10, с. 50]:
) Отримання достовірних статистичних даних щодо обсягів внутрішнього та міжнародного туризму в тому чи іншому регіоні для зарахування його до розвинутого чи депресивного, а також щодо роз поділу туристів за цілями, віком та засобами транспорту, що використовується.
) Кількісна та якісна оцінка інтегрального ресурсного потенціалу - природного, трудового, фінансового, рекреаційного, науково-технічного, транспортно-географічного, а також можливостей розвитку внутрішньо- та зовнішньоекономічних зв'язків.
) Аналіз і оцінка забезпеченості території об'єктами інфраструктури, її стану і необхідності залучення інвестицій для її розширення/реконструкції.
) Аналіз специфіки просторової диференціації демографічних процесів; оцінка наявних систем розселення; визначення структури зайнятості, рівня кваліфікації трудових ресурсів і кількості робочих місць; вивчення міграційних процесів, їх причин, структури, інтенсивності і напрямів, у т. ч. рекреаційних потоків.
) Обґрунтування територіальних пропорцій розвитку сфери туризму за допомогою рекреаційно-туристичного районування на основі даних аналізу функціональної структури людської діяльності і просторової локалізації основних зв'язків.
) Оцінка значення рекреаційних територій у загальній структурі землекористування.
) Аналіз і ефективне використання рекреаційного та туристичного потенціалу геополітичного положення території, враховуючи фактори: географічний (розташування території чи акваторії відносно материків, частин світу, морів та океанів, сторін горизонту та ін.); економічний (наявність туристичних ресурсів, трудових ресурсів, транспортних комунікацій та ін.); політичний (внутрішньо- та зовнішньополітична ситуація, близькість чи віддаленість країн-партнерів, "ворогів", "гарячих точок", конфліктних сторін та ін.); історичний (історія розвитку території, наявність традицій та ін.); державно-правовий (інституційно-правова система, ступінь її адекватності міжнародно-правовим канонам та ін.).
) Вивчення можливостей формування вільних рекреаційно-туристичних економічних зон, районів прикордонної (безмитної) торгівлі, зон і об'єктів спільного підприємництва.
) Оцінка території з погляду рекреаційно-туристичного використання, її районування та експертиза окремих регіональних проектів чи програм з мстою забезпечення найкращих умов діяльності в межах певного регіону шляхом підвищення комплексності й ефективності використання природних та інших ресурсів.
) Наближення рекреаційного районування до єдності з економічним і адміністративно-територіальним устроєм.
) Координація розвитку рекреаційного обслуговування з іншими господарськими системами, інтенсифікація виробничих та економічних зв'язків рекреаційних підприємств з іншими галузями.
) Виявлення особливостей територіального поділу праці у сфері рекреації і туризму, прогнозування перспективних функцій районів.
) Удосконалення економічного механізму регіонального розвитку засобами: а) зміцнення фінансової бази місцевих органів, що відповідають за проведення цієї діяльності, з податків, штрафів, цільових кредитів, інвестиційних та цінових заходів, пільг, державної протекції; б) створення загальнодержавного фонду для реалізації регіональних програм, допомоги при ліквідації стихійних лих, аварій тощо; в) розвитку ринкової економіки та підприємництва; г) організації регіональних замовлень на послуги та товари.
Реструктуризація промислового підприємства
Розвиток
української економіки значною мірою залежить від стану та темпів росту базових
галузей промисловості. В сучасних умовах промислові підприємства відчувають
значні труднощі, які пов’язані з їх адаптацією до економічних умов, які ...
Теорія граничної корисності
Найбільш
вагомий внесок у розвиток теорії граничної корисності зробила австрійська школа
політекономії, яка сформувалась у 70-ті роки XIX століття.
Австрійська
школа - це суб'єктивно-психологічний напрямок в політекономії, що розроб ...